ЗАПРОШУЄМО ДО АЛЬФИ – СЕРІЇ ЗУСТРІЧЕЙ, ЯКІ ЗАПАЛЮЮТЬ ВАШУ ДУШУ!
Приєднуйтесь до нас у незвичайній подорожі. Тут ми розмовляємо про суть життя, про християнську віру в атмосфері, наповненій радістю та дружбою, що розцвітає.
Альфа – це не просто зустрічі, це справжній вибух емоцій, який народжується серед справжніх друзів! Кожен курс складається з смачної їжі, цікавих тем та запальних дискусій.
Не пропустіть можливість, долучайтесь до Альфа курсу, де ваша душа засяє новим вогником!
———————————————————————————————- WELCOME TO ALPHA – A SERIES OF MEETINGS THAT WILL IGNITE YOUR SOUL! Join us for an extraordinary journey into the essence of life and the depths of Christian faith, surrounded by an atmosphere of pure joy and blossoming friendships.
Alpha is more than just meetings. It’s a genuine explosion of emotions born among true friends! Each course comprises delectable food, intriguing topics, and lively discussions.
Don’t miss the chance to be part of the Alpha course, where your soul will radiate with a newfound light!
To the Clergy, Women Religious, Lay Faithful and all Friends and supporters of the Eparchy of New Westminster, Canada
Христос Воскрес! Christ is Risen!
First Seeds Planted and Cultivated
Although some historic research suggests that Ukrainians may have made their way to British Columbia to take advantage of the gold rush of the 1870s, the Ukrainian Catholic presence in the territory of today’s Eparchy of New Westminster can definitely be documented back to when Basilian missionaries made contact with Ukrainian immigrants in 1904.
The Ukrainian Basilian Fathers who had only started establishing themselves in central Canada and Alberta, managed to send a missionary, Father Anton Strotsky, to British Columbia in 1904 to connect with members of the Ukrainian Community who were already working in the mines and operating their own orchards.
Besides Fr. Strotsky, our Eparchy is grateful to the Basilian Fathers who contributed so much to the growth of the Ukrainian Catholic presence in British Columbia for some 120 years now. They especially developed the parish of St. Mary’s in Vancouver, but they also engaged in mission activity throughout the lower mainland and other parts of the
territory. Of course, the first two bishops of the Eparchy – Bishop Jerome Chimy and Bishop Severian Yakymyshyn – were chosen from the Order of Saint Basil the Great. Aside from monastic missionaries many dedicated secular priests – Canadian-born and
from abroad – also devoted themselves to serving God’s People wherever they settled throughout the territory of the Eparchy – long before and ever sense it was established. Names of ‘Fathers’ like Bilyk, Galarnyk, Hanushevsky, Olsen, Sabara and the Studite Stek, are only a few of dozens and dozens of dedicate priests who are fondly remembered by people whose lives they touched.
We want to acknowledge the Sisters Servants of Mary Immaculate who were already visiting British Columbia from the 1920s, teaching Catechism and Religion classes around the province. They especially became involved with the new Eparchy right from the very beginning – working with youth and various organizations like UCWLC and the UCBC. They facilitated missions and enhancing the life of parishes. To this day, the Sisters participate in parish events, lead liturgical services, maintain reception at the Chancery Offices and serve as members of Eparchial councils.
The Eparchy was blessed by visits of several illustrious Church leaders over the years. Metropolitan Andrey Sheptytsky, making his way across Canada in 1910 to learn of the pastoral needs of the Ukrainian settlements, visited Vancouver hoping to organize some Church activity. Bishop and Martyr Blessed Nytkyta Budka visited in 1925 when he consecrated the new church in Grindrod. The hero and confessor who survived 18 years in the Soviet Gulag, Patriarch Josepf Slipyj visited in 1968. We may mention the 1984 Visit of Pope Saint John Paul II. He did not visit the Ukrainian community in this part of Canada per se, but he acknowledged their generous participation, “I am likewise deeply grateful for all who have made great efforts to come from […] the Eparchy of New Westminster under the leadership of Bishop Chimy”. Soon after his assuming the leadership of the UGCC, the Father and Head of the Ukrainian Catholic Church, Cardinal Myroslav Ivan Lubachivsky came in 1986. Following a meeting of the Permanent Synod in Edmonton in 2008, the then head of our Church, Cardinal Lubomyr Husar, visited the Eparchy of New Westminster. His Beatitude Sviatoslav Shevchuk visited in 2012 as Canada celebrated the 100th anniversary of the appointment of the abovementioned Blessed Nykyta as the first Ukrainian Catholic Bishop to Canada. At that time, he blessed the Bishop Jerome Eparchial Centre, which had been newly renovated by Bishop Kenneth Nowakowski. Speaking of Church leaders, our eparchy has also provided a few. Among them are Metropolitan Lawrence Huculak of Winnipeg and Bishop Paul Chomnycky of Stamford, who were born grew up within our Eparchy.
Of course, many of our parishes preceded the establishment of the Eparchy of New Westminster in 1974. They will be mentioned in other Jubilee material, but we certainly can mention those that were established as parishes early on in the early 1900s. Some soon even had their first churches built. St. Anne at Mount Cartier and Sts Peter and Paul in Grindrod were the first churches built in 1922 and 1924 respectively. St Mary’s in Vancouver served by the Fathers of the Basilian community has grown from its early missionary pastoral activity into an inspiring campus of facilities and residences as well as the large modern church rom 1982. St. Nicholas in Coldstream and St. Josaphat in Vernon are among the many parishes that were formed in the first half of the 20th Century and are still functioning today. Many other parishes soon blossomed immediately after the Second World War. Ukrainians in centres like Victoria, Kamloops and New Westminster, among others, soon organized themselves, requested priests to provide pastoral care and quickly grew into the active parishes that they are today.
A number of our parishes faded away into the costal mists over the years. Names like Revelstoke, Port Alberni and the Kootenays, among several more, were established mission points back in the day. On the other hand, however, with the influx of newcomers from Ukraine over the past couple of years, new, hopeful centres of pastoral activity are appearing on the map. The Comox Valley, Maple Ridge, Abbottsford, among others, are now places of pastoral outreach. The potential of cities like Chilliwack, where pastoral activity had to be abandoned at some point, are now being explored for revival once again.
The Establishment of Our Eparchy
After having been petitioned by the Ukrainian Catholic Church and after consulting the Catholic Church in Canada and seeing that the pastoral needs were obvious and that the time had truly come, Pope Saint Paul VI canonically established the Ukrainian Catholic Eparchy of New Westminster on 27 June 1974. It was a vast territory that included the Province of British Columbia, the Yukon Territory and a western portion of the Northwest Territories. The Eparchy of Edmonton ceded the pastoral care of this region to the new Bishop of the new Eparchy – Bishop Jerome Chimy, OSBM, who was consecrated and enthroned on 5 September 1974 at the newly designated Cathedral of the Holy Eucharist in New Westminster.
I am the 4th Bishop of the Eparchy of New Westminster, yet actually the fifth bishop in as many decades to serve the good faithful of this area. We are also grateful to our interim Apostolic Administrator in the person of Bishop David Motiuk, who guided us for almost four years. In the relatively short while that I have been here since my being proposed by our Synod of Bishops and my formal appointment by Pope Francis in August of last year, I have come to know the dedicated clergy and religious that serve this Eparchy. The faithful laypersons that have made the Eparchy their home bring their hope and enthusiasm to the parishes and missions scattered around the cities and towns of the lush costal area and the majestic mountains. God willing, we will soon be able to offer pastoral services to those who have settled in the northernmost regions of the Eparchy in the Yukon and Northwest Territories. I am blessed with the honour of overseeing the celebration of our Golden Jubilee celebrations. This is a wonderful opportunity for all of us together – the faithful, the clergy and the friends of our Eparchy – to refresh ourselves in this Jubilee oasis by reflecting on our past and assessing where we now find ourselves. Then, let us take up the challenge of continuing the spiritual pilgrimage into the next 50 years of living and growing in our faith and, by the grace and love of God, sharing it with whomever we can.
Our Celebrations
This year, 2024, the Eparchy would like to have many local celebrations of our Jubilee on the parish level so that all of our parishioners and visitors may participate in the commemorations and spiritual benefits. We encourage each parish and mission to consider creating a Jubilee event that would include a Eucharistic Liturgy and some repast, but also an educational, spiritual program that would empower the community to look forward to the coming years of activity.
1. In fact, as our Eparchy was actually founded 50 years ago on June 27th, the Jubilee Committee wants to encourage all our Parishes to hold their local Jubilee celebration on the Sunday prior to that date (since we are all meeting at our Grindrod Parish the following weekend on the 29th). Therefore, unless parishes are planning something for later in the year, it is suggested that they hold their local parish Eparchial Jubilee Celebration on Sunday 23 June 2024.
2. Presently there are two major events planned on the all-eparchial level. This includes the first Annual Eparchial Pilgrimage which will take place this year at our Parish in Grindrod on the weekend of Saturday 29 June 2024 coinciding with their parish feast of Saints Peter and Paul as the parish also celebrates its centenary this year! Among the various activities on that weekend, the unveiling of the Marian Icon of our Eparchy will take place. The new icon of the Mother of God is presently being written and will be blessed at Grindrod.
3, The second major Jubilee event will be a Hierarchical Divine Liturgy on Saturday the 28 September 2024 at our beautiful Cathedral of the Holy Eucharist in New Westminster led by bishops from around Canada and to which all the faithful of our Eparchy are invited. The celebration will include a meal and various presentations. The days leading up to this key commemoration will include seminars, family festivities and celebrations in the Metro Vancouver area.
Please share your thoughts and ideas with your local parish and with the Jubilee Committee via jubilee@nweparchy.ca or write to Jubilee Committee, 502 Fifth Ave. New Westminster, BC, V3L 1S2 or through your parish priest.
May our Lord continue to richly bless our Eparchy as He has over the last half century. May the Lord inspire us during our Jubilee year to wisely and boldly plan for the journey forward with Him, His Blessed Mother and all the patron Saints of our Eparchy!
Date: September 19-22, 2024 Location: Calgary, Alberta – Assumption of the Blessed Virgin Mary Ukrainian Catholic Church Pastor: Father Roman Planchak Accommodation: Holiday Inn Calgary Airport – 1250 McKinnon Drive NE, Calgary, AB T2E 7T7
Hotel blocks/deals have been negotiated and booked at $159.00/night (+tax) for up to 4 people including hot breakfasts. This also includes shuttle to/from the airport and, as available, to/from the church.
Registration cost: Fees are proposed the same as last year at $200/person with a student rate. The committee is looking at providing a potential family rate.
Program: Workshop streams offered will be pulled from the services that will be focused on during the conference. Work is being done to finalize service texts for publishing for use at SingCon conferences (and beyond).
Other: The committee is working on acquiring funding from all lay organizations within the Edmonton Eparchy and national Eparchial bodies to help subsidize some costs of registration, printing, etc, but nothing has been confirmed yet. Once this is confirmed we will be able to establish if it is possible to bring down costs of registration for participants.
When I checked the weather forecast for Sunday on Saturday and saw that it was going to rain all day the next day, I didn’t even know what to do. The only thing left was to believe, pray, and put my trust in the Lord, hoping for a few hours of no rain.
For our community, Exaltation of the Holy Cross Parish, the Lord performed a miracle today. Our little gathering was a success. Thank you to everyone, parishioners, friends, guests and those who visited us for the first time today, for joining our Easter fun, singing with us, creating a wonderful mood, bringing snacks, spending time with us.
Special thanks to our Bishop Mykhailo Kvyatkovsky for his fatherly care, warmth, and participation in our celebration of the Ressurection of the Lord. Your participation was very significant and important for the community today.
Natalia Shumylo-Rudeiko, thank you for the opportunity to talk about hayivky, to recall the experience in Shevchenko’s open air museum in Lviv, and especially our childhood, where we first learned hayivky.
Коли в суботу я перевірила прогноз погоди на неділю і побачила, що наступного дня слід очікувати цілий день дощ, я навіть не знала, що робити. Єдине, що залишалось – вірити, молитись і покласти надію на Господа, сподіваючись на те, що кілька годин буде без дощу.
Для нашої громади Exaltation of the Holy Cross Parish Господь сьогодні створив чудо. Наше маленьке свято вдалась. Дякую всім, парафіянам, друзям, гостям і тим, хто завітав до нас сьогодні вперше, що долучились до наших Великодніх забав, співали з нами, створювали чудовий настрій, принесли гостинці, були з нами.
Особлива вдячність нашому владиці Михайлові Квятковському за батьківству турботу, теплоту і участь у святі. Ваша участь для громади сьогодні була дуже знаковою та важливою.
Natalia Shumylo-Rudeiko, дякую, що ми могли поговорити про гаївки, твій досвід Великодніх забав в Шевченківському гаю у Львові, а особливо за пригадування спільного дитячого досвід гаївок в нашому селі.
Документ Дикастерії доктрини віри “Dignitas infinita” готувався п’ять років і включає в себе папське навчання останнього десятиліття: від війни до бідності, від насильства над мігрантами до насильства над жінками, від абортів і сурогатного материнства до евтаназії, від теорії ґендеру до цифрового насильства.
Andrea Tornielli
Три розділи закладають підвалини для стверджень, що містяться в четвертому, присвяченому «деяким серйозним порушенням людської гідності»: так виглядає декларація «Dignitas infinita» Дикастерії доктрини віри, документ, що приурочений до 75-річчя Загальної декларації прав людини, який наново підтверджує «невід’ємність концепції гідності людської особи в рамках християнської антропології» (Вступ).
Головною новизною документа, який є результатом п’ятирічної праці, є включення деяких основних тем нещодавнього Папського навчання поряд з темами, що стосуються біоетики. У запропонованому переліку, який не подається як вичерпний, серед порушень людської гідності, поряд з абортами, евтаназією та сурогатним материнством, з’являються війна, трагедія бідності та драма мігрантів, а також торгівля людьми. Таким чином, новий текст сприяє подоланню дихотомії, яка існує між тими, хто зосереджується виключно на захисті зачатого життя, чи того, що вмирає, забуваючи про багато інших посягань на людську гідність, і, навпаки, тими, хто зосереджується лише на захисті вбогих і мігрантів, забуваючи про те, що життя потрібно захищати від зачаття до його природного завершення.
Фундаментальні принципи
Перші три частини декларації нагадують про фундаментальні принципи. «Церква, в світлі Одкровення», повторює і абсолютно підтверджує «онтологічну гідність людської особи, створеної на образ і подобу Божу і відкупленої в Ісусі Христі» (1). Це «невід’ємна гідність», яка відповідає «людській природі поза будь-якими культурними змінами» (6) і є «отриманим даром», а тому наявна «наприклад, у ненародженій дитині, у непритомній людині, у літній людині в агонії» (9). «Церква проголошує однакову гідність усіх людей, незалежно від їхнього життєвого стану чи якостей» (17), і робить це на основі біблійного одкровення: жінки і чоловіки створені на Божий образ; Христос, втілившись, «підтвердив гідність душі і тіла» (19), а воскреснувши, відкрив нам, що «найпіднесеніший аспект людської гідності полягає в її покликанні до сопричастя з Богом» (20).
Гідність кожної людини
Документ підкреслює двозначність, яка представлена позицією тих, хто віддає перевагу вислову «особиста гідність» перед висловом «людська гідність», розуміючи під словом «особа» лише «істоту, здатну думати». Як наслідок, вони підтримують ідею, що «не має особистої гідності ненароджена дитина, як також несамодостатня похила віком людина, ані той, хто є носієм ментальної інвалідності». «Церква, навпаки, наполягає на тому, що гідність кожної людської особи, саме через те, що вона є вродженою, залишається, незважаючи ні на які обставини» (24). Крім того, стверджується, що «поняттям людської гідності також іноді зловживають, щоб виправдати свавільне примноження нових прав… так, ніби необхідно гарантувати можливість висловлювати і реалізовувати кожне індивідуальне вподобання чи суб’єктивне прагнення» (25).
Перелік порушень
Далі в декларації подається перелік «деяких серйозних порушень людської гідності», тобто «все те, що спрямоване проти самого ж життя, наприклад, всі види вбивств, геноцид, аборт, евтаназія та добровільне самогубство»; а також «все те, що порушує цілісність людської особи, наприклад, калічення, тілесні та моральні тортури, психологічний примус». І, врешті, «все, що ображає людську гідність, як то нелюдські умови життя, свавільне ув’язнення, депортація, рабство, проституція, торгівля жінками та молоддю, або також ганебні умови праці, за яких до працівників ставляться як до простого інструменту отримання прибутку, а не як до вільних і відповідальних осіб». Також згадується смертна кара, яка «порушує невід’ємну гідність кожної людської особи незалежно від будь-яких обставин» (34).
Бідність, війна, торгівля людьми
Перш за все звертається увагу на «драму бідності», що є «одним з найбільших проявів несправедливості в сучасному світі» (36). Далі згадується про війну, «трагедію, яка заперечує людську гідність» і «завжди є “поразкою людства”» (38), до тієї міри, що «сьогодні дуже важко підтримувати раціональні критерії, розроблені в інших століттях, щоб говорити про можливу “справедливу війну”» (39). Далі йдеться про «страждання мігрантів», чиї «життя поставлені під загрозу через те, що вони більше не мають засобів для створення сім’ї, роботи чи прожитку» (40). Далі документ зупиняється на «торгівлі людьми», яка набуває «трагічних вимірів» і визначається як «огидна діяльність, ганьба для наших суспільств, які називають себе цивілізованими», закликаючи «експлуататорів і клієнтів» зробити серйозний іспит сумління (41). Так само декларація закликає до боротьби з такими явищами, як «торгівля людськими органами і тканинами, сексуальна експлуатація дітей, рабська праця, включаючи проституцію, незаконний обіг наркотиків і зброї, тероризм і міжнародна організована злочинність» (42). Також згадується «сексуальне насильство», яке залишає «глибокі шрами в серцях тих, хто його зазнав»: йдеться про «страждання, які можуть тривати все життя і які не може виправити жодне покаяння» (43). Далі йдеться про дискримінацію жінок і насильство проти них, серед яких «примус до аборту, від якого страждають як мати, так і дитина, часто для задоволення егоїзму чоловіків», а також «практика полігамії» (45). Засуджується «фемініцид» (46).
Аборт і сурогатне материнство
Далі йде чітке засудження абортів: «з усіх злочинів, які людина може вчинити проти життя, штучний аборт має особливості, які роблять його особливо серйозним і гідним осуду» і нагадується, що «захист життя, що має народитися, тісно пов’язаний із захистом будь-якого права людини» (47). Також рішуче засуджується сурогатне материнство, «через яке дитина, наділена безмірною гідністю, стає просто предметом», це практика, «яка серйозно порушує гідність жінки і дитини… заснована на експлуатації ситуації матеріальної скрути матері. Дитина завжди є даром і ніколи не може бути предметом контракту». (48) Далі в переліку згадується евтаназія і асистоване самогубство, яке деякі закони, вносячи плутанину, визначають як «гідну смерть». Декларація нагадує, що «страждання не призводить до того, що хвора людина втрачає гідність, яка притаманна їй у вроджений і невід’ємний спосіб» (51). Далі йдеться про важливість паліативної допомоги та уникнення «будь-якої надмірної терапевтичної затятості або непропорційного втручання», наголошуючи на тому, що «правом є життя, а не смерть, яку треба прийняти, а не завдавати» (52). Серед серйозних порушень людської гідності названо також «відкидання мов непотребу» людей з інвалідністю (53).
Гендерна теорія
Ствердивши, що необхідно уникати «будь-якого сліду несправедливої дискримінації, а особливо будь-якої форми агресії і насильства» щодо гомосексуальних осіб, засудивши «як такий, що суперечить людській гідності» той факт, що в деяких місцях людей «ув’язнюють, катують і навіть позбавляють блага життя виключно через їхню сексуальну орієнтацію» (55), документ критикує теорію ґендеру, «яка є вкрай небезпечною, оскільки стирає відмінності у претензії на те, щоб зробити всіх рівними» (56). Церква нагадує, що «людське життя, у всіх його складових, фізичних і духовних, є Божим даром, який треба з вдячністю приймати і віддавати на служіння добру. Бажання розпоряджатися собою, як це передбачає теорія ґендеру… означає не що інше, як піддатися давній спокусі людської істоти, яка робить себе Богом» (57). Теорія ґендеру «прагне заперечити найбільшу з можливих відмінностей, які існують між живими істотами: статеву відмінність» (58). Тому слід «відкинути всі ті спроби, які затіняють посилання на незнищенну статеву відмінність між чоловіком і жінкою» (59). Негативним є також судження щодо зміни статі, що «як правило, несе загрозу унікальній гідності, яку людина отримала від моменту зачаття», проте «це не означає виключення можливості того, що людина, яка страждає від аномалій статевих органів, вже очевидних при народженні або які розвиваються згодом, може вирішити отримати медичну допомогу з метою усунення цих аномалій» (60).
Цифрове насильство
Перелік завершується оглядом «цифрового насильства», вказуючи на «нові форми насильства, що поширюються через соціальні мережі, наприклад, кібербулінг», а також «поширення порнографії та експлуатацію людей з сексуальною метою або через азартні ігри» в Інтернеті (61). Декларація закінчується закликом «поставити повагу до гідності людської особи за будь-яких обставин в основу зусиль на користь загального блага та в основу кожної правової системи» (64).
Для реєстрації:
Recent Comments