Today, April 22, 2024, we began the retreat for the priests of the New Westminster Eparchy.
“Who do we follow? Where are we going? Whom do we trust? What does our heart ask?” - these are among the main reflections of this retreat led by Bishop Michael Kwiatkowski.
Let’s listen to the voice of God and say "yes". Place our trust in Him.
The Lord knocks, but we may not be ready to open the door to Him. Perhaps fear, hesitation about commitment or about giving up certain things, comforts, securities may hold us back. We may be lazy.
Our prayer is a conversation with God; it’s a relationship. But what kind? It depends on us, whether it’s a relationship of love, friendship, or if prayer is just a putting in of time, something we have to do.
Our goal is to speak with God every moment, to pray every time we have free time. To make time for God. To be with God, to be ready for the changes He prepares for us. Because He loves us like no other.
Please pray for your priests, especially during this time of retreat, but also every day.
…………..
Сьогодні, 22 квітня 2024 року, розпочались реколекції священників Нью-Вестмінстерської Єпархії.
«За ким ми йдемо? Куди ми йдемо? Кому ми довіряємо? Чого просить наше серце?» – це одні з головних роздумів цих реколекцій, які проводить єпископ Михайло Квятковський.
Прислухаймося до голосу Бога і скажемо «так». Довіряйся Йому.
Господь стукає, але ми можемо бути не готові відчинити Йому двері. Можливо, страх, вагання щодо зобов’язань або відмови від певних речей, комфорту, безпеки можуть стримувати нас. Ми можемо бути ледачими.
Наша молитва – це розмова з Богом; це стосунки. Але якого роду? Це залежить від нас, чи це стосунки любові, дружби, чи молитва – це просто відведення часу, те, що ми повинні зробити.
Наша мета — говорити з Богом щохвилини, молитися щоразу, коли маємо вільний час. Знайти час для Бога. Бути з Богом, бути готовими до змін, які Він для нас готує. Тому що Він любить нас, як ніхто інший.
Будь ласка, моліться за своїх священиків, особливо в цей час реколекцій, а також кожного дня.
Отче, збільшуй любов нашої родини один до одного. Дай нам благодать шанувати один одного в часи щастя чи труднощів, терплячи один одного в любові, як Ти любиш нас. В особливий спосіб допоможи нам прагнути до святості в нашому теперішньому стані життя. Якщо Ти покличеш когось із нас до священства чи чернечого життя, допоможи нам відповісти з відвагою та радістю. Разом ми робимо небеса нашою метою і обіцяємо, з Твоєю благодаттю, допомагати один одному на життєвому шляху до Тебе. За заступництвом Пресвятої Родини: Ісус, Марія та Йосиф. Амінь (https://worlddayofprayerforvocations.com)
FAMILY PRAYER FOR VOCATIONS
Father, increase our family’s love for one another. May we honor each other in times of happiness or hardship, bearing with one another in love, just as You love us. In a special way, help us strive for holiness in our current states of life. Should You call some of us to the priesthood or religious life, help us to respond with courage and joy. Together, we make heaven our goal, and pledge, with Your grace, to help each other on life’s journey to You. Through the intercession of the Holy Family: Jesus, Mary, and Joseph. Amen (https://worlddayofprayerforvocations.com)
Everyone Has a Divine Vocation
“Jesus has a specific task in life for each and every one of us. Each one of us is hand-picked, called by name by Jesus! There is no one among us who does not have a divine vocation! Some are called audibly by God, but the usual kind of call is internal, through the inner working of the Spirit.”
~ Pope Saint John Paul II
Кожен має покликання від Бога
«Ісус має конкретне завдання в житті для кожного з нас. Кожен з нас обраний вручну, покликаний Ісусом по імені! Немає серед нас нікого, хто б не мав Божого покликання! Деякі покликані Богом чутно, але звичайний тип поклику є внутрішнім, через внутрішню дію Духа».
Документ Дикастерії доктрини віри "Dignitas infinita" готувався п'ять років і включає в себе папське навчання останнього десятиліття: від війни до бідності, від насильства над мігрантами до насильства над жінками, від абортів і сурогатного материнства до евтаназії, від теорії ґендеру до цифрового насильства.
Andrea Tornielli
Три розділи закладають підвалини для стверджень, що містяться в четвертому, присвяченому «деяким серйозним порушенням людської гідності»: так виглядає декларація «Dignitas infinita» Дикастерії доктрини віри, документ, що приурочений до 75-річчя Загальної декларації прав людини, який наново підтверджує «невід'ємність концепції гідності людської особи в рамках християнської антропології» (Вступ).
Головною новизною документа, який є результатом п'ятирічної праці, є включення деяких основних тем нещодавнього Папського навчання поряд з темами, що стосуються біоетики. У запропонованому переліку, який не подається як вичерпний, серед порушень людської гідності, поряд з абортами, евтаназією та сурогатним материнством, з'являються війна, трагедія бідності та драма мігрантів, а також торгівля людьми. Таким чином, новий текст сприяє подоланню дихотомії, яка існує між тими, хто зосереджується виключно на захисті зачатого життя, чи того, що вмирає, забуваючи про багато інших посягань на людську гідність, і, навпаки, тими, хто зосереджується лише на захисті вбогих і мігрантів, забуваючи про те, що життя потрібно захищати від зачаття до його природного завершення.
Фундаментальні принципи
Перші три частини декларації нагадують про фундаментальні принципи. «Церква, в світлі Одкровення», повторює і абсолютно підтверджує «онтологічну гідність людської особи, створеної на образ і подобу Божу і відкупленої в Ісусі Христі» (1). Це «невід'ємна гідність», яка відповідає «людській природі поза будь-якими культурними змінами» (6) і є «отриманим даром», а тому наявна «наприклад, у ненародженій дитині, у непритомній людині, у літній людині в агонії» (9). «Церква проголошує однакову гідність усіх людей, незалежно від їхнього життєвого стану чи якостей» (17), і робить це на основі біблійного одкровення: жінки і чоловіки створені на Божий образ; Христос, втілившись, «підтвердив гідність душі і тіла» (19), а воскреснувши, відкрив нам, що «найпіднесеніший аспект людської гідності полягає в її покликанні до сопричастя з Богом» (20).
Гідність кожної людини
Документ підкреслює двозначність, яка представлена позицією тих, хто віддає перевагу вислову «особиста гідність» перед висловом «людська гідність», розуміючи під словом «особа» лише «істоту, здатну думати». Як наслідок, вони підтримують ідею, що «не має особистої гідності ненароджена дитина, як також несамодостатня похила віком людина, ані той, хто є носієм ментальної інвалідності». «Церква, навпаки, наполягає на тому, що гідність кожної людської особи, саме через те, що вона є вродженою, залишається, незважаючи ні на які обставини» (24). Крім того, стверджується, що «поняттям людської гідності також іноді зловживають, щоб виправдати свавільне примноження нових прав... так, ніби необхідно гарантувати можливість висловлювати і реалізовувати кожне індивідуальне вподобання чи суб'єктивне прагнення» (25).
Перелік порушень
Далі в декларації подається перелік «деяких серйозних порушень людської гідності», тобто «все те, що спрямоване проти самого ж життя, наприклад, всі види вбивств, геноцид, аборт, евтаназія та добровільне самогубство»; а також «все те, що порушує цілісність людської особи, наприклад, калічення, тілесні та моральні тортури, психологічний примус». І, врешті, «все, що ображає людську гідність, як то нелюдські умови життя, свавільне ув'язнення, депортація, рабство, проституція, торгівля жінками та молоддю, або також ганебні умови праці, за яких до працівників ставляться як до простого інструменту отримання прибутку, а не як до вільних і відповідальних осіб». Також згадується смертна кара, яка «порушує невід'ємну гідність кожної людської особи незалежно від будь-яких обставин» (34).
Бідність, війна, торгівля людьми
Перш за все звертається увагу на «драму бідності», що є «одним з найбільших проявів несправедливості в сучасному світі» (36). Далі згадується про війну, «трагедію, яка заперечує людську гідність» і «завжди є "поразкою людства"» (38), до тієї міри, що «сьогодні дуже важко підтримувати раціональні критерії, розроблені в інших століттях, щоб говорити про можливу "справедливу війну"» (39). Далі йдеться про «страждання мігрантів», чиї «життя поставлені під загрозу через те, що вони більше не мають засобів для створення сім'ї, роботи чи прожитку» (40). Далі документ зупиняється на «торгівлі людьми», яка набуває «трагічних вимірів» і визначається як «огидна діяльність, ганьба для наших суспільств, які називають себе цивілізованими», закликаючи «експлуататорів і клієнтів» зробити серйозний іспит сумління (41). Так само декларація закликає до боротьби з такими явищами, як «торгівля людськими органами і тканинами, сексуальна експлуатація дітей, рабська праця, включаючи проституцію, незаконний обіг наркотиків і зброї, тероризм і міжнародна організована злочинність» (42). Також згадується «сексуальне насильство», яке залишає «глибокі шрами в серцях тих, хто його зазнав»: йдеться про «страждання, які можуть тривати все життя і які не може виправити жодне покаяння» (43). Далі йдеться про дискримінацію жінок і насильство проти них, серед яких «примус до аборту, від якого страждають як мати, так і дитина, часто для задоволення егоїзму чоловіків», а також «практика полігамії» (45). Засуджується «фемініцид» (46).
Аборт і сурогатне материнство
Далі йде чітке засудження абортів: «з усіх злочинів, які людина може вчинити проти життя, штучний аборт має особливості, які роблять його особливо серйозним і гідним осуду» і нагадується, що «захист життя, що має народитися, тісно пов'язаний із захистом будь-якого права людини» (47). Також рішуче засуджується сурогатне материнство, «через яке дитина, наділена безмірною гідністю, стає просто предметом», це практика, «яка серйозно порушує гідність жінки і дитини... заснована на експлуатації ситуації матеріальної скрути матері. Дитина завжди є даром і ніколи не може бути предметом контракту». (48) Далі в переліку згадується евтаназія і асистоване самогубство, яке деякі закони, вносячи плутанину, визначають як «гідну смерть». Декларація нагадує, що «страждання не призводить до того, що хвора людина втрачає гідність, яка притаманна їй у вроджений і невід'ємний спосіб» (51). Далі йдеться про важливість паліативної допомоги та уникнення «будь-якої надмірної терапевтичної затятості або непропорційного втручання», наголошуючи на тому, що «правом є життя, а не смерть, яку треба прийняти, а не завдавати» (52). Серед серйозних порушень людської гідності названо також «відкидання мов непотребу» людей з інвалідністю (53).
Гендерна теорія
Ствердивши, що необхідно уникати «будь-якого сліду несправедливої дискримінації, а особливо будь-якої форми агресії і насильства» щодо гомосексуальних осіб, засудивши «як такий, що суперечить людській гідності» той факт, що в деяких місцях людей «ув'язнюють, катують і навіть позбавляють блага життя виключно через їхню сексуальну орієнтацію» (55), документ критикує теорію ґендеру, «яка є вкрай небезпечною, оскільки стирає відмінності у претензії на те, щоб зробити всіх рівними» (56). Церква нагадує, що «людське життя, у всіх його складових, фізичних і духовних, є Божим даром, який треба з вдячністю приймати і віддавати на служіння добру. Бажання розпоряджатися собою, як це передбачає теорія ґендеру... означає не що інше, як піддатися давній спокусі людської істоти, яка робить себе Богом» (57). Теорія ґендеру «прагне заперечити найбільшу з можливих відмінностей, які існують між живими істотами: статеву відмінність» (58). Тому слід «відкинути всі ті спроби, які затіняють посилання на незнищенну статеву відмінність між чоловіком і жінкою» (59). Негативним є також судження щодо зміни статі, що «як правило, несе загрозу унікальній гідності, яку людина отримала від моменту зачаття», проте «це не означає виключення можливості того, що людина, яка страждає від аномалій статевих органів, вже очевидних при народженні або які розвиваються згодом, може вирішити отримати медичну допомогу з метою усунення цих аномалій» (60).
Цифрове насильство
Перелік завершується оглядом «цифрового насильства», вказуючи на «нові форми насильства, що поширюються через соціальні мережі, наприклад, кібербулінг», а також «поширення порнографії та експлуатацію людей з сексуальною метою або через азартні ігри» в Інтернеті (61). Декларація закінчується закликом «поставити повагу до гідності людської особи за будь-яких обставин в основу зусиль на користь загального блага та в основу кожної правової системи» (64).
A new translation of the Divine Liturgy of St John Chrysostom as well as the Divine Liturgy of St Basil the Great comes into force on March 25.
25 січня 2024 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав проголосив тексти нового перекладу українською мовою Божественних Літургій святого Івана Золотоустого і святого Василія Великого та постановив розпочати звершення Божественної Літургії згідно з цим перекладом від 25 березня 2024 року — свята Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У Декреті зазначено, що кожна літургійна реформа здійснюється з огляду на потреби органічного розвитку Церкви. Періодичний перегляд текстів, якими молиться Божий люд, завжди має на меті поглиблення розуміння тексту Літургії.
Над вдосконаленням перекладів Божественних Літургій святого Івана Золотоустого та святого Василія Великого сучасною українською мовою богослови-літургісти працювали понад 10 років. Їхня праця була затверджена Синодами Єпископів УГКЦ 2022 та 2023 років.
«Завершуючи передбачену правом процедуру, відповідно до норми кан. 112 ККСЦ, ми, владою нам даною, проголошуємо тексти нового перекладу українською мовою Божественних Літургій святого Івана Золотоустого та святого Василія Великого і постановляємо розпочати звершення Божественної Літургії згідно з цим перекладом від свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 25 березня 2024 р. Б.», — йдеться у Декреті.
Водночас Глава УГКЦ благословив друк Служебника українською мовою із вказаними текстами. «Із дня набирання чинності вищезгаданих перекладів скасовуються всі інші синодальні закони, які суперечать цим текстам або стосуються матерії, повністю врегульованої в них», — зазначено в Декреті.
Крім того, всі переклади Божественних Літургій іншими мовами повинні бути пристосовані до нових літургійних текстів.
«Божий люд наших єпархій та екзархатів, що молиться українською мовою, повинен пильно і ретельно дотримуватися осучаснених перекладів Божественних Літургій, незважаючи на будь-які перешкоди, навіть такі, що варті окремої згадки», — наголошено в документі.
Згідно з Декретом, текст Служебника також має бути опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви».
Варто зазначити, що новий Служебник уже друкують у видавництві отців василіан «Місіонер». Відтак його буде розповсюджено через єпархіальні курії. https://heyzine.com/flip-book/5e10a71222.html
Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа - 31 березня. Божественну літургію очолив преосвященний Владика Михайло Квятковський, єпископ Нью-Вестмінстера.
***
Resurrection of Our Lord Jesus Christ - Mar 31. The divine liturgy is led by Most Rev. Michael Kwiatkowski, Bishop of New Westminster.
His Beatitude Sviatoslav, Father and Head of the UGCC, in the Open Church program on Zhyve Television expressed the stance of the Church regarding the preservation of the current Paschalia and the celebration of Easter according to the Julian calendar. He emphasized that it is important for the UGCC to remain in unity with the Orthodox brethren in Ukraine, and the issue of the reform of the Paschal calendar requires a more thorough consideration.
His Beatitude Sviatoslav noted that there are two versions of Paschalia: the new one (used by the Roman Catholic Church) and the old one (used by all Orthodox Churches of the world). “For us, Greek Catholics, this is a certain challenge,” the Head of the Church recognized. He reminded that most UGCC parishes outside of Ukraine celebrate Easter according to the new Paschal calendar.
“We in Ukraine wish to celebrate Easter with our Orthodox brothers,” said His Beatitude Sviatoslav, “We understand that our Orthodox brothers will not reform the Paschal calendar in the near future.” He noted that no Orthodox Church in the world uses the Latin Paschalia, and the joint celebration of Easter is a symbol of unity for the Orthodox world.
Therefore, when asked about the transition to Easter according to the Gregorian calendar, the Primate replied that “today we are only at the beginning of this challenging road ahead.”
“Now the priority is given to local unity, because today it is not yet possible to comprehend universal unity. We have therefore taken a step at the local level to implement the calendar reform, considering the ability or inability of our Orthodox brothers to follow us,” said His Beatitude Sviatoslav.
At the same time, the Head of the Church assured that the preservation of the current Paschal calendar does not harm the unity of the UGCC with the Apostolic Capital: “This unity, this communion does not impose uniformitarianism. It is always unity in diversity,” he explained.
His Beatitude Sviatoslav expressed hope that all Christians in Ukraine would contribute to the common reform of the church calendar, though he emphasized that it would be a long and difficult path: “We in Ukraine — Orthodox, Greek Catholics, Roman Catholics — must be a catalyst for these processes.”
Recent Comments