«В надії витривала, в любові сильна» (пор. Рим. 12, 12): українська родина в час війни
Послання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2025 року до духовенства, монашества та мирян УГКЦ, до сімей в Україні та на поселеннях і всіх людей доброї волі
Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно… А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости (Кол. 3, 12–14).
Дорогі в Христі!
Зібравшись як паломники надії на цьогорічному Синоді Єпископів УГКЦ в Римі, ми присвятили особливу увагу темі «Душпастирство родин в умовах війни». Невипадково питання сім’ї розглядалося в контексті Року надії, бо християнська сім’я покликана бути привілейованим місцем зростання у вірі, святості й любові, тобто «домашньою Церквою», де в атмосфері віри, молитви й родинного тепла батько і мати зі своїми дітьми плекають християнську надію як для щасливого і богоугодного життя тут, на землі, так і для одержання обіцянки майбутніх благ. «На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних» (I Тим. 4, 10).
Говорити про надію в нинішніх умовах війни нелегко. Перед кожною родиною постають сьогодні серйозні виклики — як в Україні, так і на поселеннях. Ми живемо у світі, який не лише не вміє захистити та належно оцінити особливе покликання сім’ї, а й створює численні перепони для її повноцінного розвитку. А ракети підступного ворога навмисно націлені на українську сім’ю — атакують міста і села, руйнують цивільну інфраструктуру, знищують лікарні, школи, дитячі садки та житлові будинки. Серед викликів, які ви, напевно, зауважили або й самі, можливо, пережили у власному житті — розлука, відчуження, втрата близької людини, фінансова нестабільність, постійне відчуття небезпеки, проблеми з фізичним здоров’ям, а також різного роду психологічні травми, спричинені війною. У щоденній молитві ми заносимо всі ці болі і страждання українського народу, а передусім — наших родин, до престолу Всевишнього у твердій надії на Його неминучу поміч, порятунок, захист і спасіння.
Усі ми — єпископи, священники, богопосвячені особи й миряни — уболіваємо над станом сімей, члени яких воюють у Збройних силах України, сімей ветеранів, загиблих, поранених або зниклих безвісти, а також тих, хто залишається на окупованих територіях або в районах інтенсивних бойових дій. Кожен із нас відкриває своє серце до тих, хто був змушений покинути свою домівку — переселенців як на території України, так і за її межами. Ми стараємося якимось чином простягнути руку допомоги потребуючим родинам. Багато хто з нас із вдячністю прийняв таку підтримку від інших.
За останні три роки війни ми здобули значний практичний пастирський досвід у служінні родинам. Цей досвід також включає плідну співпрацю з фахівцями із психічного здоров’я, які є активними членами нашої Церкви, працюють у сфері загальнолюдської формації в наших навчальних закладах і розуміють потребу як духовного супроводу, так і професійної терапії. Наші монастирі стали для багатьох оазами духовного зцілення, підтримки і укріплення родинних та міжособистісних стосунків. Особливо цінуємо посвятне служіння наших душпастирів, які, часто досвідчуючи різні травми й сімейні труднощі, не полишають щоденної вірної праці задля підтримки пастви як «зранені цілителі», спроможні у Христі Ісусі співчувати болям інших, бо й самі їх переживають у власному житті (пор. Євр. 4, 15; 5, 2).
Ми прагнемо, щоб парафії були місцями зцілення та духовної й гуманітарної підтримки для родин — через участь у спільній молитві й Таїнствах Церкви, а також через ініціативи на зразок груп взаємодопомоги, де люди з подібним досвідом можуть ділитися одне з одним і відчувати людське співчуття та розуміння. Передусім йдеться про допомогу особам, які втратили рідних і чиї болі ніхто не є спроможний зрозуміти, якщо сам не пережив подібну втрату.
Заохочуємо кожну парафіяльну спільноту стати середовищем, яке формує молодь і наречених до сімейного життя та підтримує християнські родини в їхньому покликанні творити «домашню Церкву». Разом із нашими родинами прагнемо продовжувати паломництво в єдності й солідарності, зі спільним почуттям надії та посланництва.
Наш праведний митрополит Андрей Шептицький у своєму пастирському листі «Про християнську родину» (1900 р.) підкреслював, що християнське розуміння родини — це наука, «від якої залежить і на якій спирається майбутність цілого людства». А ісповідник віри патріарх Йосиф у своєму «Заповіті» писав: «Батьки, християнська родина — це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх зросту і сили! І тому заповідаю вам: збережіть, а де її розхитано — оновіть в українському народі справжню християнську родину, як незгасне вогнище життя і здоров’я Церкви та Народу!».
Пригадуємо ці слова наших світочів християнської віри, щоб ще раз звернути увагу на основну правду, яку ви самі розумієте і відчуваєте: християнська родина — це перша школа віри, молитви і служіння ближньому, це перша спільнота, де діти пізнають «надію, до якої нас кличе Господь», це перше «місце зустрічі з живим Христом». Батьки — це перші ікони Божої любові й доброти для своїх дітей. Яке ж це велике і достойне покликання, яка ж це свята відповідальність: що Господь Бог обирає саме батьків, щоб об’явити Себе Своїм дітям! А ця відповідальність вимагає від батьків того, до чого закликає Святіший Отець Лев XIV: «Отож заохочую Вас бути прикладом послідовності для ваших дітей, поводячись так, як ви бажаєте, щоб вони поводилися, виховуючи їх до свободи через послух, завжди бачачи в них добро і знаходячи способи його примноження. А ви, діти, будьте вдячні своїм батькам: сказати „дякую“ — за дар життя і за все, що щодня з ним дарується, — це перший спосіб вшанувати батька і матір (пор. Вих. 20, 12). І нарешті, вам, дорогі дідусі, бабусі й люди похилого віку, доручаю піклуватися про тих, кого ви любите, з мудрістю та співчуттям, зі смиренням і терпеливістю, які приходять з віком».
Дорогі батьки, дозвольте в особливий спосіб подякувати вам за всі ваші зусилля і сказати: «Не бійтеся!». Ми дякуємо вам за любов до ваших дітей, за недоспані ночі, за велику жертовність, за терпеливість, за живе свідчення віри й надії, за спільну в родині молитву, за вашу участь у житті Церкви разом з дітьми. Отож не бійтеся народжувати й виховувати дітей Божих, що є живим свідченням надії, яку ви покладаєте на Господа неба і землі, та насінням для зростання і постійного оновлення Його Церкви й нашого народу. Прийнявши дар природного життя через ваших батьків і дар надприродного життя, у якому ви народилися з води і Духа у Святих Таїнствах Церкви Христової, не бійтеся передавати ці дари наступному поколінню.
Світ сьогодні так потребує того, що папа Франциск називав «Євангелієм сім’ї» — спільнот, де на виклики відповідають в атмосфері радості та взаємної підтримки в любові, де Євангеліє любові проповідують світові не словами, а ділами любові й милосердя, де людська душа піднімається в молитві до свого Господа з піднесеними руками та відкритим серцем. Не бійтеся, бо все, що необхідне вам для цього священного завдання, уже покладене у вас — дією Святого Духа і благословенням, яке ви отримали в день вашого вінчання. Тоді ваша Церква-мати передала вам дар цього Духа любові, прикликаючи Його на вас словами: «Прийди невидимим Твоїм пришестям і благослови подружжя це, і дай слугам Твоїм оцим життя мирне, довгі літа, доброчесність, любов взаємну в мирній єдності, рід довговічний, у дітях утіху і нев’янучий вінець слави. Сподоби їх бачити дітей своїх, охорони ложе їх від небезпек. І дай їм від роси небесної з висот і від достатку земного, наповни їх доми пшеницею, вином і оливою, і всяким добром, щоб вони подавали потребуючим» (Чин вінчання). Те, що Господь сказав своїм апостолам перед вознесінням, стосується також кожної християнської сім’ї: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді. 1, 8).
Дорогі отці-душпастирі, ви — наші найближчі співпрацівники в Христовому винограднику, і часто виконуєте своє служіння за підтримки дружин та дітей. Хай парафії, у яких ви служите, будуть справжнім родинним домом, спільнотою спільнот, місцем, де кожна сім’я знайде підтримку, де кожна особа — від дитини до старця — буде огорнута Божою любов’ю й людською турботою. Хай Божа любов виявляється у кожному вашому слові та благословенному почині, а парафія стане простором, де кожна сім’я зможе зачерпнути живої води з криниці Божої благодаті та євангельської науки для втілення усього, до чого її кличе Господь. Сприяйте родинним рухам у нашій Церкві, надаючи їм належний духовний супровід і наставляючи їх крокувати «дорогою Церкви». Будьте благословенні благодаттю рукоположення та, якщо ви одружені, благодаттю Святого Таїнства Подружжя, яке отримали. Дякуємо вам за відданість, дух безкорисної самопожертви й ревне служіння.
Дорогі в Христі! Серед найцінніших дарів, які Господь нам дарує, є час — невідновний ресурс, що приходить в одну мить і назавжди відходить у минуле. Його не можна повернути чи замінити. І все ж, як часто членам родини бракує часу одне для одного! Бажаючи й надалі розвивати душпастирство родини в нашій Церкві, закликаємо отців-душпастирів звертати більшу увагу на цю важливу ділянку служіння. Нагадуємо нашим вірним про необхідність спільної молитви, яка відновлює, очищує і зміцнює стосунки з Богом і членів сім’ї між собою. Важливо також цінувати час, проведений у ніжному спілкуванні чоловіка і дружини, у турботливій любові батьків до дітей, в уважності до осіб похилого віку й тих, хто має особливі потреби в наших родинах — зокрема поранених, стражденних, травмованих війною.
Використаймо цей безцінний дар часу, щоб бути близькими до Бога і одне до одного, творячи спільноту паломників надії: батьки — між собою та з дітьми, сім’ї — зі сім’ями, духовенство й миряни — у парафіяльних спільнотах, парафії — в єпархіальній єдності, богопосвячені спільноти — на служінні Церкві, і всі ми разом — як одна духовна родина, Христова Церква. Нехай у цій спільноті дітей Божих кожна сім’я відчує наше розуміння, нашу підтримку, вдячність і близькість: ваша Церква завжди з вами!
Благословення всемогутнього Бога, Отця, і Сина, і Святого Духа, нехай зійде на наш народ, на кожну нашу родину й перебуває з усіма нами завжди!
Від імені Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день Святого преподобномученика Дометія, 7 серпня 2025 року Божого
On June 15, the parish hosted its annual Nanaimo Ukrainian Festival, which became the festival’s most successful event to date. Throughout the day, thousands of visitors gathered to celebrate Ukrainian culture through music, dance, traditional food, and fellowship. The event served as a powerful expression of cultural pride and community unity, bringing together both parishioners and members of the broader local population.
As of July 1, the parish welcomed several new users of its hall facilities, including cultural and educational groups, as well as kitchen-based initiatives. These partnerships have not only supported the parish’s outreach efforts but have also helped to strengthen its ties with the wider Nanaimo community.
In collaboration with hall renters and volunteers, the parish also developed a new family-friendly outdoor space located behind the church and hall. This area now features a children’s playground, a gazebo, and an open relaxation zone. It has already become a favourite gathering place for families of all ages.
This summer, the church was further adorned with new embroidered liturgical linens, lovingly crafted in Ukraine. These sacred items now grace the sanctuary, reflecting the parish’s deep spiritual and cultural connection to its heritage.
Thanks to God's grace and the intercession of the Mother of God, the parish community remains strong and active. Participation in the liturgical life of the church continues to grow, both on weekdays and Sundays.
Current Summer Liturgy Schedule: Sunday: 9:00 AM – Divine Liturgy (Ukrainian) 11:00 AM – Divine Liturgy (English)
Monday to Friday: 9:00 AM – Divine Liturgy (Ukrainian/English)
Saturday: 11:00 AM – Divine Liturgy (Ukrainian/English)
As parish administrator Fr. Stepan Vytvytskyi shared, when he first arrived in Nanaimo, he prayed for just one person to come and pray with him. Today, daily Liturgies draw between 7 and 14 participants, and Sunday attendance has nearly doubled over the past year — even during the quieter summer season. This steady growth has been a great encouragement to the parish.
Step by step, the parish continues its mission to beautify and renew the church property, not only for its own faithful but for all who seek a place of peace, prayer, and welcome.
None of this would be possible without the goodwill and dedication of the parishioners, which is always encouraged by the spiritual leadership of our Bishop Michael Kwiatkowski, whose ongoing prayers and fatherly care are a true blessing to the community.
The faithful of St. Michael’s are always happy to welcome visitors — especially during this unique and amazing Jubilee Year of Hope. Our church is a designated Jubilee pilgrimage destination… come visit us!
- 4017 Victoria Avenue, Nanaimo, BC V9T 2A5 +1 (250) 327-1763 stmichaelnanaimo@gmail.com
On the weekend of the 7th Sunday after Pentecost, Bishop Michael (Kwiatkowski), accompanied by Sr. Angelica (Hodowanska), SSMI and Volodymyr Mykhalyshyn, made the trip to Kelowna, BC to visit the Parish of the Dormition of the Mother of God.
Kelowna first had a Catholic mission established by the now famous Oblate Missionary, Fr. Pandosy. Ukrainian immigration probably started with the settler influx in the 1920s. It wasn’t until 1948, however, that a Basilian missionary priest from Vernon, Fr. George Zydan, OSBM, founded a mission in Kelowna. They soon had plans to build toward their future and so they set the annual parish membership fee at a whopping $2 (no misprint). The parish was soon entrusted to the pastoral care of a Fr. Wasyl Chopey, and they had their first Parish meeting on 24 January 1949. They decided to start exploring the possibility of building their own church and so they raised the parish membership fee to (are you sitting down?) - $5.
Things moved very fast. Fr. Bohdan Hanushevsky was appointed parish priest of Kelowna (and Vernon) and the mission began to bloom. He even organized a 35 member choir that sang at the world famous Power of Praying the Rosary Crusade led by the Venerable Father Patrick Peyton. [Some will remember his motto, “The Family that Prays together, stays together!”]
The first church was eventually bult by 1954 and the congregation was thrilled to celebrate Easter for the first time in the new building. There were many ups and downs in the history of the parish. Several priests served the people with dedication – and, in some cases, heroically (like a Monsignor Myroslaw Kolodey who retired in 1982, but kept in serving the parish for another five years, because they needed him). A new church was built and officially opened in 1988.
The parish has a rich history of growth and activity. It is truly worth the read.
Today the parish is as active as ever. The Parish Priest, Fr. Pavlo Myts has been pleased to lead the parish through many exciting ventures, including the blessing of many “newcomers” to Kelowna – which the parish do so much to help. The parish hall just underwent a remodeling that brought it to a bright and new standard that makes it a sought-after venue for many events. (and, especially – a place for parishioners to gather for fellowship and parish dinners and events).
On the Seventh Sunday after Easter, 27 July 2025, which was also the world day for Grandparents and the Elderly as well as the Feast of holy Great-martyr and Healer, St. Panteleimon, Bishop Michael made the trip to visit the parish. The parish has two Sunday Divine Liturgies – an earlier one in English and a later one, at 11:00 AM, in Ukrainian. Both liturgies are preceded by a prayerful half-hour of meditational music and the Rosary.
Bishop Michael, with Pastor Fr. Myts concelebrating, served and preached at both services. He presented the highlights of Pope Leo XIV’s message for the World Day of Grandparents and the Elderly. He also invited the congregations to remember to take full advantage of the grace of the JUBILEE YEAR of HOPE and even led them in the Jubilee Year Indulgence prayers.
Being the Feast of St. Panteleimon the Healer, Bishop Michael invited all those present who sought healing for illnesses and wounds – be they spiritual, physical or emotional, be they personal or affecting their marriages or families or their wider circle of associates – to come forward for an anointing of healing. To impress upon the community the significance of the blessing, he even first prayed the prayer of healing from the trebnyk for the sacrament of healing. It was a powerful experience as everyone came forward.
Exaltation of the Holy Cross Parish in Surrey, British Columbia (within the greater Vancouver area) met with Bishop Michael this week to discuss their plans for a vibrant future beyond this Jubilee Year.
Holy Cross Parish has been one of the longer standing and active parishes of the Eparchy of New Westminster. Ukrainian Catholics began settling in the area of the City of Surrey after the Second World War. Records suggest that the first Divine Liturgy was celebrated in Surrey back in 1955 by a Father Markian Bilyk at a local Roman Catholic Church. (Our Roman Catholic brothers and sisters have graciously hosted us so often in times of need from pre-eparchial times.). Fr. Markian was born near Rohatyn, Ukraine, but came to be ordained in Canada and serve the Ukrainian faithful across Canada. It is likely that he travelled from Edmonton on mission tours into British Columbia, during which he would have met with the Ukrainian settlers in the Surrey area and offered them the greatest gift – a Eucharistic Liturgy. Upon completing his life of ministry, he eventually died in Vernon, BC in 1969.
It was in the summer of 1967 that an enterprising woman, Vivian Ostrowercha called a meeting of several families and spoke to them about a meeting that she had with the Bishop of Edmonton, Most Rev. Neil Savaryn about starting a parish in the area. They agreed to the Bishop’s guidance and in the autumn of that same year, a Ukrainian Catholic parish was established in Surrey. Within a few weeks, a schedule of regular Divine Liturgies had been arranged and the first “AGM’ was held and a Parish Council was elected with a Mr. Nick Ostrowercha as the president.
A former Anglican church was purchased in 1970 while the energetic Fr. Bohdan Hanushevsky was serving from New Westminster. As they say, the rest is history. The parish began to thrive with organizations, catechism, youth groups, parish bazars and lotteries and dinners and fundraisers. The church and office building mortgage was paid off by 1988 as the Ukrainian nation celebrate a thousand years of the Christian Faith lifting up their people to this day.
Several priests have served the parish over the years – including Frs. Kratko, Kuzma, Sabara, Chornenkyi, Werbowy and Sakvuk. The present parish priest is Father Mykhailo Postoliuk who was appointed in January of this year.
Holy Cross Parish recently held elections for their Parish Pastoral Council. The executive of that parish council held a meeting with Eparchial Bishop Michael Kwiatkowski to have a frank discussion about our Parish in Surrey and the direction to take for a bright and thriving future.
Several meetings have been held with the Surrey community over the last two years on various levels – either Parish Pastoral Council or the entire parish community. The challenges that the parish now faces is partly due to losing the old church building and residence a couple of years back, the parish again finds itself in a similar situation as in their pioneer years. They have a strong and willing community, but are again holding their services at a local Roman Catholic church and their parish priest is living offsite. Their hope, of course is to once again have their own place of worship, but also a place where they can meet and where catechism classes and other programs can be revived on a more regular basis. With the blessing of the former Bishop, the parish did invest in a large building where they hoped their parish priest could live and where they would have a small place for worship and for parish activity. This was realized for a time and in part, but not to the extent that the parish truly needed. Thus, the meeting.
The meeting this week was one of frank talk and of sharing of hopes and anxieties and crosschecking that with reality. After all of that, the plan was, of course, more than ever, to move forward. The immediate goals can be summed up into two:
1. The Parish Priest, Fr. Mykhailo, together with Parish Council executive will formulate their goals and plan for at least the coming year, AND 2. they will move expeditiously to transform the property that they now own into a source of support for the active parish life that they want for this coming year. This is exciting! This will provide a clear pastoral plan for the immediate future as well as the basic support needed to realize that plan.
COME JOIN THIS RENEWING PARISH!
All those who live in the Surrey area are invited to join this transforming parish community and become involved in their exciting future! You will be most welcome!
Come attend their regular Sunday services on Sunday at 2:00 PM presently held at Precious Blood Parish Church at 17475 59 Ave in Surrey. Meet Fr. Mykhailo and the other parishioners and learn how there is a place for you in this community!
To contact Fr. Mykhailo Postoliuk call him at +1 (204) 892-2180 or email him at pastor@crossparish.ca
Mailing address (parish centre): 17665 66A Ave Unit 208, Surrey, BC V3S 2A7
On Sunday morning, 20 July 2025, the parishioners of Holy Eucharist Cathedral in New Westminster were pleasantly surprised to have join their congregation Ukraine’s Ambassador to Canada - Her Excellency Yuliya Kovaliv. The Ambassador, with her entourage and local dignitaries – including the President of the Ukrainian Canadian Congress Vancouver, Elvira Mruchkovska and the President and Vice-president of the Ukrainian National Federation Vancouver, Svyatoslav Lashkevych and Volodymyr Mykhalyshyn, respectively.
Bishop Michael welcomed the Ambassador, saying that her presence was not only a joy and an honour for the whole congregation, but certainly a comfort especially for the many newcomers who will be pleased to have a representative of the Government of Ukraine visit them. The Ambassador did meet with the clergy following the Divine Liturgy and then mingled and chatted with all those who came to the auditorium for post-service refreshments and fellowship.
Ambassador Yuliya Kovaliv was appointed as Ukraine’s chief diplomat to Ottawa only a month after Russia shocked the world by escalating it’s 8-year “hybrid” war with Ukraine by initiating a brutal full-scale invasion that has not let up for over three years. As hundreds of thousands of Ukrainians were dying and millions being driven from their homes, Her Excellency Kovaliv played a key role in representing Ukraine’s needs to the Canadian government and people. Yesterday, while not denying Ukraine’s ongoing need for social and material support to regain peace and sovereignty, she unequivocally acknowledged the great support that Canada offered and continues to offer Ukraine and to the many refugees that fled to Canada. In her conversation with Bishop Michael, she did express her hope that the Ukrainian Community in Canada, perhaps especially the faith leadership, would continue to keep in the forefront the need for an end to the war and a just peace that would bring a stop to the horrific destruction that has been visited upon Ukraine and which continues daily to this very moment.
Ambassador Yuliya Kovaliv is nearing the end of her term of service in Canada. The Ukrainian Community on Canada’s Westcoast is grateful for the mutual collaboration that was possible over the last three and a half years for the good of Canada-Ukraine relations and for the wellbeing of newcomers who settled in the territory of our Eparchy. One gesture of acknowledgement came later in the day from the Ambassador who presented a certificate of gratitude to the Eparchy’s “Ridne Slovo” Ukrainian School that has been serving and supporting Ukrainian families in the area for over 10 years now.
Congregation wishes Ambassador Kovaliv Many Years! Mnohaya Lita! [HERE]
На славу Святої, Єдиносущної, Животворної і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа, і на добро ввіреного нам Божого люду. Амінь
БОЖОЮ МИЛІСТЮ І В ПОВНОМУ СОПРИЧАСТІ З РИМСЬКИМ АПОСТОЛЬСЬКИМ ПРЕСТОЛОМ
СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви
Високопреосвященним і преосвященним владикам, всечесним отцям духовним, преподобним ченцям і черницям та мирянам помісної Української Греко-Католицької Церкви
Проголошую та оприлюднюю
ПОСТАНОВИ
Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви
Рим, 30 червня – 10 липня 2025 року Божого
Взяти до уваги стан виконання рішень Синоду Єпископів УГКЦ 2024 року.
Прийняти в першому читанні титул «Соціальне служіння» Кодексу канонів УГКЦ.
Затвердити Стратегію просімейної політики УГКЦ.
Для здійснення належного душпастирства сім’ї в умовах війни:
І. На загальноцерковному рівні:
Доручити Патріаршій комісії УГКЦ у справах родини і мирян:
у співпраці з Патріаршою комісією УГКЦ у справах духовенства розробити програму супроводу священничих родин;
продовжити проведення навчально-практичних семінарів у єпархіях та екзархатах щодо реалізації Стратегії просімейної політики УГКЦ з урахуванням попереднього досвіду;
провести науково-практичну національну конференцію, присвячену питанням просімейної та демографічної політики в Україні;
розробити план поширення вчення Католицької Церкви про родину, зокрема із використанням сучасних засобів комунікації;
систематизувати та оприлюднити на офіційних медіаресурсах УГКЦ наявні стратегії, програми, матеріали з душпастирства родини.
ІІ. На єпархіальному рівні:
Просити єпархіальних єпископів:
адаптувати Стратегію просімейної політики УГКЦ до потреб та актуальних викликів місцевих єпархій та екзархатів;
відповідно до постанови № 10 Синоду Єпископів УГКЦ 2014 року, опрацювати – там, де цього ще не зроблено – Єпархіальну програму курсу безпосередньої підготовки до прийняття Таїнства Подружжя, обов’язково охоплюючи такі теми: проголошення керигми про цінність і красу християнського подружжя; богослов’я Таїнства Подружжя; психологія подружжя; біоетичні аспекти подружжя; дар плідності і відповідальне батьківство; канонічне та цивільне право щодо подружжя;
засновувати Родинні центри, забезпечуючи їх належними кадровими та матеріальними ресурсами;
відповідно до постанови № 10 Синоду Єпископів УГКЦ 2014 року, проводити прородинні тематичні прощі, реколекції, семінари задля поглиблення духовного життя членів родин, а також задля плекання і популяризації сімейних цінностей в суспільстві;
засновувати та всіляко підтримувати єпархіальні прородинні рухи, організації і спільноти, забезпечуючи їх належне церковне оформлення, зокрема через затвердження Статутів компетентною церковною владою;
дбати про захист і промоцію сімейних цінностей у взаємодії з органами публічної влади різних рівнів;
подбати про духовний супровід і гуманітарну підтримку особливо вразливих та потребуючих родин, зокрема тих, що постраждали від війни, і родин полеглих захисників, а також вдів і сиріт, самотніх, внутрішньо переміщених осіб, людей похилого віку тощо;
відповідно до постанови № 26 Синоду Єпископів УГКЦ 2016 року, дбати про належний духовний супровід і підтримку священничих родин, звертаючи особливу увагу на дружин спочилих у Бозі священнослужителів та їхніх неповнолітніх або потребуючих дітей;
відповідно до постанови № 5. XIII, п. 1 Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, заохочувати та підтримувати ініціативи, скеровані на опіку сиріт війни, а також на усиновлення дітей, які втратили батьків внаслідок війни;
налагодити і розвивати співпрацю з інституціями, які працюють на благо української сім’ї як в Україні, так і на поселеннях.
ІІІ. На парафіяльному рівні:
Доручити душпастирям:
відповідно до постанови № 10 Синоду Єпископів УГКЦ 2014 року та постанови № 5. XIII Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, дбати про належну підготовку наречених до Таїнства Подружжя через відповідні курси, які є однією з необхідних передумов для його уділення, та надавати духовний супровід під час цього навчання;
засновувати при парафіях затверджені церковною владою подружні спільноти та родинні рухи задля підтримки подружніх пар і сімей, а також для їх активнішої участі в парафіяльному житті;
відповідно до постанови № 5. XIII Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, приділяти особливу увагу духовному супроводу подружніх пар у перші роки подружнього життя, а також сімей, які переживають труднощі чи кризи;
у світлі Євангелія та Вчительського уряду Церкви розвивати душпастирську опіку над розлученими особами, які живуть у нових сімейних зв’язках;
організовувати літні табори для подружніх пар і сімей, а також реколекційні зустрічі, присвячені духовності християнського подружжя і християнської сім'ї;
відповідно до постанови № 5. XIII, п. 2 Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, виявляти особливу турботу та душпастирську увагу щодо родин захисників, загиблих, зниклих безвісти, полонених і військових ветеранів, а також вдів і сиріт, внутрішньо переміщених осіб, людей похилого віку та осіб з особливими потребами;
практикувати душпастирські відвідини в різдвяний час, богослужіння з нагоди річниць укладення Таїнства Подружжя, ювілеїв подружнього життя тощо – як дієвий засіб духовного супроводу родин;
шукати способи залучення членів мішаних подружжів до активнішого церковного життя;
впроваджувати – там, де ще цього не зроблено – родинну катехизацію, зокрема катехизацію батьків і хресних батьків у межах підготовки до Таїнств Хрещення та Миропомазання їхніх дітей, а також підготовки дітей до першої Сповіді і урочистого Святого Причастя;
використовувати різні нагоди впродовж літургійного року для проповідування євангельської науки та вчення Католицької Церкви про християнську родину як «незгасне вогнище життя і здоров'я Церкви та Народу» (патріарх Йосиф «Заповіт»);
з нагоди родинних свят і ювілеїв подружнього життя проводити відповідні богослужіння та виголошувати науки про красу і цінність християнського подружжя;
організовувати паломництва родин до визначних духовних центрів УГКЦ в Україні та на поселеннях.
Взяти до уваги напрацювання Патріаршої літургійної комісії УГКЦ з оновлення тексту Архиєратикону та просити членів Синоду Єпископів УГКЦ подати свої зауваження до цього тексту до 15 жовтня 2025 року Божого
Взяти до уваги напрацювання Патріаршої літургійної комісії УГКЦ над оновленням Требника та поблагословити її на подальшу працю.
Взяти до уваги напрацювання робочої групи Патріаршої літургійної комісії УГКЦ і представників Чину святого Василія Великого над оновленням тексту Молитвослова та поблагословити продовження цієї праці.
Надати згоду Отцю і Главі УГКЦ на затвердження українського тексту Требника Чинів великого екзорцизму.
Взяти до уваги звіт генерального керівника управління справедливості УГКЦ про стан судочинства в Українській Греко-Католицькій Церкві.
Прийняти у другому читанні з внесеними поправами та пропозиціями Кодекс канонів УГКЦ.
Створити синодальну робочу групу з доопрацювання Кодексу канонів УГКЦ у такому складі: митрополит Євген Попович (голова робочої групи), митрополит Теодор Мартинюк, владика Володимир Ющак, владика Давид Мотюк, владика Михайло Бубній, владика Андрій Рабій, владика Михайло Квятковський і владика Богдан Дзюрах.
Взяти до уваги звіт про діяльність фонду «Андріїв гріш».
Взяти до уваги звіт про діяльність Місійного фонду УГКЦ.
Взяти до уваги звіт про діяльність Загальноцерковного фонду священничої солідарності.
Взяти до уваги звіт про діяльність Патріаршої фундації УГКЦ «Мудра справа».
Взяти до уваги звіт про будівництво Патріаршого центру в м. Києві.
Висловити вдячність за ревне і компетентне служіння патріаршому економові та всім працівникам економату Патріаршої курії УГКЦ.
Взяти до уваги стан імплементації Синодального шляху Католицької Церкви в УГКЦ.
Взяти до уваги звіти про стан душпастирства в митрополіях та регіонах УГКЦ.
Взяти до уваги звіт про відповідь УГКЦ на виклики, спричинені війною, у сфері соціального служіння.
Взяти до уваги звіт про діяльність Міжнародного благодійного фонду «Карітас України».
Взяти до уваги повідомлення про діяльність і місію Українського католицького університету.
Схвалити початок беатифікаційного процесу отця Теодора Малка.
Схвалити початок беатифікаційного процесу отця доктора Станіслава Сярока.
Взяти до уваги звіт про діяльність Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ.
Відповідно до постанови 40 Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, продовжити на наступний трирічний період реалізацію напрямків Душпастирського плану «Надія, до якої нас кличе Господь», а саме: 1) близькість до вбогих, маргіналізованих, біженців і постраждалих від війни; 2) зцілення ран; 3) християнська родина.
Взяти до уваги підсумки звітів комісій і відділів патріаршого рівня за минулий рік.
Взяти до уваги звіт постулятора беатифікаційного процесу праведного митрополита Андрея Шептицького.
Взяти до уваги звіт голови Патріаршої комісії у справах євангелізації.
Взяти до уваги звіт голови Патріаршої комісії у справах молоді.
Взяти до уваги звіт про відзначення Ювілейного 2025 року в УГКЦ та висловити вдячність владиці Ярославові Прирізу і членам Організаційного комітету за здійснену працю.
Взяти до уваги звіт про діяльність робочої групи експертів УГКЦ з представниками Державного секретаріату і дикастерій Римської курії.
Прийняти із внесеними поправками за основу текст посинодального послання з головної теми та доручити його остаточне доопрацювання Постійному Синодові Єпископів УГКЦ.
Провести Синод Єпископів УГКЦ у липні 2026 року.
Визначити головною темою Синоду Єпископів УГКЦ 2026 року «Душпастирство покликань до священства та монашества». Призначити відповідальними за підготування головної теми преосвященного владику Богдана Данила, голову Патріаршої комісії у справах духовенства, та преосвященного владику Михайла Бубнія, голову Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ.
Затвердити Комунікат Синоду Єпископів УГКЦ 2025 року.
†СВЯТОСЛАВ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви
+ АНДРІЙ ХІМ’ЯК, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святих мучеників Прокла й Іларія, преподобного Михаїла Малеїна
Recent Comments