Дикастерія віровчення про «серйозні порушення» проти людської гідності

Документ Дикастерії доктрини віри "Dignitas infinita" готувався п'ять років і включає в себе папське навчання останнього десятиліття: від війни до бідності, від насильства над мігрантами до насильства над жінками, від абортів і сурогатного материнства до евтаназії, від теорії ґендеру до цифрового насильства.

Andrea Tornielli

Три розділи закладають підвалини для стверджень, що містяться в четвертому, присвяченому «деяким серйозним порушенням людської гідності»: так виглядає декларація «Dignitas infinita» Дикастерії доктрини віри, документ, що приурочений до 75-річчя Загальної декларації прав людини, який наново підтверджує «невід'ємність концепції гідності людської особи в рамках християнської антропології» (Вступ).

Головною новизною документа, який є результатом п'ятирічної праці, є включення деяких основних тем нещодавнього Папського навчання поряд з темами, що стосуються біоетики. У запропонованому переліку, який не подається як вичерпний, серед порушень людської гідності, поряд з абортами, евтаназією та сурогатним материнством, з'являються війна, трагедія бідності та драма мігрантів, а також торгівля людьми. Таким чином, новий текст сприяє подоланню дихотомії, яка існує між тими, хто зосереджується виключно на захисті зачатого життя, чи того, що вмирає, забуваючи про багато інших посягань на людську гідність, і, навпаки, тими, хто зосереджується лише на захисті вбогих і мігрантів, забуваючи про те, що життя потрібно захищати від зачаття до його природного завершення.

Фундаментальні принципи

Перші три частини декларації нагадують про фундаментальні принципи. «Церква, в світлі Одкровення», повторює і абсолютно підтверджує «онтологічну гідність людської особи, створеної на образ і подобу Божу і відкупленої в Ісусі Христі» (1). Це «невід'ємна гідність», яка відповідає «людській природі поза будь-якими культурними змінами» (6) і є «отриманим даром», а тому наявна «наприклад, у ненародженій дитині, у непритомній людині, у літній людині в агонії» (9). «Церква проголошує однакову гідність усіх людей, незалежно від їхнього життєвого стану чи якостей» (17), і робить це на основі біблійного одкровення: жінки і чоловіки створені на Божий образ; Христос, втілившись, «підтвердив гідність душі і тіла» (19), а воскреснувши, відкрив нам, що «найпіднесеніший аспект людської гідності полягає в її покликанні до сопричастя з Богом» (20).

Гідність кожної людини

Документ підкреслює двозначність, яка представлена позицією тих, хто віддає перевагу вислову «особиста гідність» перед висловом «людська гідність», розуміючи під словом «особа» лише «істоту, здатну думати». Як наслідок, вони підтримують ідею, що «не має особистої гідності ненароджена дитина, як також несамодостатня похила віком людина, ані той, хто є носієм ментальної інвалідності». «Церква, навпаки, наполягає на тому, що гідність кожної людської особи, саме через те, що вона є вродженою, залишається, незважаючи ні на які обставини» (24). Крім того, стверджується, що «поняттям людської гідності також іноді зловживають, щоб виправдати свавільне примноження нових прав... так, ніби необхідно гарантувати можливість висловлювати і реалізовувати кожне індивідуальне вподобання чи суб'єктивне прагнення» (25).

Перелік порушень

Далі в декларації подається перелік «деяких серйозних порушень людської гідності», тобто «все те, що спрямоване проти самого ж життя, наприклад, всі види вбивств, геноцид, аборт, евтаназія та добровільне самогубство»; а також «все те, що порушує цілісність людської особи, наприклад, калічення, тілесні та моральні тортури, психологічний примус». І, врешті, «все, що ображає людську гідність, як то нелюдські умови життя, свавільне ув'язнення, депортація, рабство, проституція, торгівля жінками та молоддю, або також ганебні умови праці, за яких до працівників ставляться як до простого інструменту отримання прибутку, а не як до вільних і відповідальних осіб». Також згадується смертна кара, яка «порушує невід'ємну гідність кожної людської особи незалежно від будь-яких обставин» (34).

Бідність, війна, торгівля людьми

Перш за все звертається увагу на «драму бідності», що є «одним з найбільших проявів несправедливості в сучасному світі» (36). Далі згадується про війну, «трагедію, яка заперечує людську гідність» і «завжди є "поразкою людства"» (38), до тієї міри, що «сьогодні дуже важко підтримувати раціональні критерії, розроблені в інших століттях, щоб говорити про можливу "справедливу війну"» (39). Далі йдеться про «страждання мігрантів», чиї «життя поставлені під загрозу через те, що вони більше не мають засобів для створення сім'ї, роботи чи прожитку» (40). Далі документ зупиняється на «торгівлі людьми», яка набуває «трагічних вимірів» і визначається як «огидна діяльність, ганьба для наших суспільств, які називають себе цивілізованими», закликаючи «експлуататорів і клієнтів» зробити серйозний іспит сумління (41). Так само декларація закликає до боротьби з такими явищами, як «торгівля людськими органами і тканинами, сексуальна експлуатація дітей, рабська праця, включаючи проституцію, незаконний обіг наркотиків і зброї, тероризм і міжнародна організована злочинність» (42). Також згадується «сексуальне насильство», яке залишає «глибокі шрами в серцях тих, хто його зазнав»: йдеться про «страждання, які можуть тривати все життя і які не може виправити жодне покаяння» (43). Далі йдеться про дискримінацію жінок і насильство проти них, серед яких «примус до аборту, від якого страждають як мати, так і дитина, часто для задоволення егоїзму чоловіків», а також «практика полігамії» (45). Засуджується «фемініцид» (46).

Аборт і сурогатне материнство

Далі йде чітке засудження абортів: «з усіх злочинів, які людина може вчинити проти життя, штучний аборт має особливості, які роблять його особливо серйозним і гідним осуду» і нагадується, що «захист життя, що має народитися, тісно пов'язаний із захистом будь-якого права людини» (47). Також рішуче засуджується сурогатне материнство, «через яке дитина, наділена безмірною гідністю, стає просто предметом», це практика, «яка серйозно порушує гідність жінки і дитини... заснована на експлуатації ситуації матеріальної скрути матері. Дитина завжди є даром і ніколи не може бути предметом контракту». (48) Далі в переліку згадується евтаназія і асистоване самогубство, яке деякі закони, вносячи плутанину, визначають як «гідну смерть». Декларація нагадує, що «страждання не призводить до того, що хвора людина втрачає гідність, яка притаманна їй у вроджений і невід'ємний спосіб» (51). Далі йдеться про важливість паліативної допомоги та уникнення «будь-якої надмірної терапевтичної затятості або непропорційного втручання», наголошуючи на тому, що «правом є життя, а не смерть, яку треба прийняти, а не завдавати» (52). Серед серйозних порушень людської гідності названо також «відкидання мов непотребу» людей з інвалідністю (53).

Гендерна теорія

Ствердивши, що необхідно уникати «будь-якого сліду несправедливої дискримінації, а особливо будь-якої форми агресії і насильства» щодо гомосексуальних осіб, засудивши «як такий, що суперечить людській гідності» той факт, що в деяких місцях людей «ув'язнюють, катують і навіть позбавляють блага життя виключно через їхню сексуальну орієнтацію» (55), документ критикує теорію ґендеру, «яка є вкрай небезпечною, оскільки стирає відмінності у претензії на те, щоб зробити всіх рівними» (56). Церква нагадує, що «людське життя, у всіх його складових, фізичних і духовних, є Божим даром, який треба з вдячністю приймати і віддавати на служіння добру. Бажання розпоряджатися собою, як це передбачає теорія ґендеру... означає не що інше, як піддатися давній спокусі людської істоти, яка робить себе Богом» (57). Теорія ґендеру «прагне заперечити найбільшу з можливих відмінностей, які існують між живими істотами: статеву відмінність» (58). Тому слід «відкинути всі ті спроби, які затіняють посилання на незнищенну статеву відмінність між чоловіком і жінкою» (59). Негативним є також судження щодо зміни статі, що «як правило, несе загрозу унікальній гідності, яку людина отримала від моменту зачаття», проте «це не означає виключення можливості того, що людина, яка страждає від аномалій статевих органів, вже очевидних при народженні або які розвиваються згодом, може вирішити отримати медичну допомогу з метою усунення цих аномалій» (60).

Цифрове насильство

Перелік завершується оглядом «цифрового насильства», вказуючи на «нові форми насильства, що поширюються через соціальні мережі, наприклад, кібербулінг», а також «поширення порнографії та експлуатацію людей з сексуальною метою або через азартні ігри» в Інтернеті (61). Декларація закінчується закликом «поставити повагу до гідності людської особи за будь-яких обставин в основу зусиль на користь загального блага та в основу кожної правової системи» (64).

Джерело: vaticannews.