I would like to thank Fr. Joseph and the entire St. Joseph’s parish community for having us here today. Thank you for preparing such a reception for all of us. Thank you for welcoming Fr. Steven in your parish one last time.
Fr. Steven suffered from many illnesses and this was how I met Fr. Steven shortly after I was ordained a priest and arrived in Vancouver some 15 years ago. I think I met him on one, maybe two, occasions, but I could tell that he was suffering.
I didn’t see much of Fr. Steven as he was getting medical treatments. He spent some time in Saskatoon when he was under the care of the Sisters of St. Joseph who were looking after him until he was well enough to return home.
After Fr. Steven returned home, he settled in Duncan where I visited him along with Bishop Ken Nowakowski. But I wouldn’t necessarily say that we kept in touch much, as I lived in New Westminster at the time. And besides being brothers in priesthood, we didn’t really share any friendship.
Everything changed when I was transferred to St. Nicholas parish in Victoria (Fr. Steven was ordained at St. Nicholas on June 3, 1990) and shortly after that I was appointed to St. Michael parish in Nanaimo.
So, about 6 years ago I started taking weekly trips from Victoria to Nanaimo. And guess what’s halfway between Victoria and Nanaimo? Duncan. And guess who lived in Duncan? Fr. Steven.
Duncan became home to Fr. Steven. He settled in Duncan Manor. He found a community at St. Edward the Confessor parish and started to attend meetings of the Knights of Columbus and be their chaplain. I want to say thank you to all of you for welcoming him and for making him feel at home.
There was only one thing that Fr. Steven was missing and that was his Ukrainian heritage. Something that was in his blood, as he would often say. And what he was missing is an opportunity to celebrate Divine Liturgies and other services in a Ukrainian Catholic Church. And that opportunity became a reality 6 years ago when I was appointed at St. Michael’s parish in Nanaimo.
Shortly after that I reached out to Fr. Steven and we made arrangements for Saturday pickup. Communication was a bit of a challenge as Fr. Steven didn’t have a cell phone until a year ago. It took another month or so for him to figure out how to send text messages from his phone. He was a late bloomer 🙂
Having Fr. Steven with me was like having an assistant priest. Sometimes he was an assistant priest and sometimes I was. And when I was under stress, Fr. Steven was always there for me. Even when I wasn’t asking. But he knew. After all, Fr. Steven had so much more pastoral experience than I did.
Before going on a medical leave he served in a number of parishes across BC including Kamloops, Vernon, Grindrod. He substituted in many others. And over the years when I would meet his former parishioners they all had only good things to say about Fr. Steven.
St. Michael’s parish in Nanaimo became like home to Fr. Steven and the parishioners became this family. Thank you for caring for Fr. Steven all these years, for driving him on Saturdays to the parish, especially after I was transferred from Nanaimo.
Fr. Steven was a completely different person from the person I met 15 years ago. And to me this was real Fr. Steven, and not the one from the past. I remember one Saturday Fr. Steven became a part of my homily when I was talking about people we meet and changes they make in our lives, and I said something like “Fr. Steven was hitchhiking to Nanaimo … and I picked him up because he looked so harmless …” When I carefully turned around I saw him laughing, genuinely laughing. Later it became our go-to joke.
But besides missing being a part of the parish life there was one other thing that he was missing and that was time together with his brother priests. So, he was always looking forward to spending time with us at conferences and retreats, to be in our company and he was always excited. Dear Bishop Michael, dear fathers, all I can tell you is that Fr. Steven had a tremendous amount of respect and admiration for you.
Fr. Steven was a kind, gentle, loving and caring priest. Those who knew him, especially those who would receive an email from him can confirm that Fr. Steven would finish his emails, or Facebook posts, text messages with the phrase “God is love”. That’s the message that he was preaching with his life.
So, I think that it’s only appropriate to conclude this chapter of Fr. Steven’s life with words “God is love”, because now he’s beginning the next chapter of his life where the God of love will be his companion for eternity.
“Grant, O Christ, that your servant Steven who has gone from this life to You, may be received in your unspeakable glory where happiness reigns and the sound of pure joy is always heard.”
Parastas – Thursday, July 25 at 6:00 PM at St. Joseph’s Catholic parish (9731 Elm St, Chemainus BC)
Funeral Divine Liturgy – Friday, July 26 at 10:00 AM at St. Joseph’s Catholic parish (9731 Elm St, Chemainus BC). Reception at the parish hall to follow.
Burial – following the reception the burial will take place at St. Michael and All Angels Cemetery (9489 Chemainus Road, Chemainus BC)
It is with a heavy heart that I announce the sudden passing of my brother, Fr. Steven J. Basarab at the age of 62.
Predeceased by parents Stefan and Erna, brother Bill and half-brother Nikolay; Fr. Steven is survived by his sister Mary Ann (Ken), as well as aunts, nieces, nephews and extended family.
When Steven was in his early twenties, he attended the Seminary in Ottawa, later becoming a deacon and then a priest of the Diocese of New Westminster. He looked after his flocks, first in Kamloops, then later in Vernon and Grindrod, BC, before moving to Nanaimo. He spent his last years living in Duncan, but still making regular trips to Nanaimo generously helping all those he could reach.
Many people may not know that before becoming a priest, he took a bartending course after graduating from high school. When he completed the course, the class was going to a bar to celebrate, however, he could not attend due to the fact that he was only 18 years old and technically underage! He also worked at Noos Pizza, which was a very popular place at the time in Chemainus, making pizzas. Steven also learned to play the drums and had his drums set up in the double garage of the family home. There was a time in his life that he was also considering joining the Armed Forces, however, the priesthood called him at the same time, so he made his life choice.
Sadly, in the last years of his life, Father Steven suffered from many health issues. It brings the family comfort knowing that he is in a better place with his family members who have gone before him and is no longer suffering.
He will be greatly missed by his sister and extended family. There was a great respect between Fr. Steven and his sister, even if they had different views.
In lieu of flowers, donations in Fr. Steven’s memory may be made to the Heart and Stroke Foundation or a charity of your choice.
Here today, let us live together the experience of God’s love, especially in the Holy Sacraments of Christ’s Church. Let us receive the Body and Blood of our Savior in the Sacrament of the Eucharist and view the world with the bright eyes of God,” urged His Beatitude Sviatoslav, the Father and Head of the UGCC, during his sermon on Sunday, July 14, at the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
The bishops of the UGCC from Ukraine and around the world concelebrated with the Head of the Church. This year’s Divine Liturgy in Zarvanytsia also marked the solemn conclusion of the UGCC Synod of Bishops.
“Together, we have witnessed here that our Church is like a mother’s womb that unites Ukrainians in Ukraine and in the diaspora, being a space of solidarity and exchange of gifts, mutual support, and assistance, without which Ukraine cannot stand,” said the Primate.
“Today, the Lord God Invites Us to Shine His Light of Hope on the World,” Says Head of the UGCC in Zarvanytsia
July 15, 2024, 13:1046
Here today, let us live together the experience of God’s love, especially in the Holy Sacraments of Christ’s Church. Let us receive the Body and Blood of our Savior in the Sacrament of the Eucharist and view the world with the bright eyes of God,” urged His Beatitude Sviatoslav, the Father and Head of the UGCC, during his sermon on Sunday, July 14, at the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
The bishops of the UGCC from Ukraine and around the world concelebrated with the Head of the Church. This year’s Divine Liturgy in Zarvanytsia also marked the solemn conclusion of the UGCC Synod of Bishops.
“Together, we have witnessed here that our Church is like a mother’s womb that unites Ukrainians in Ukraine and in the diaspora, being a space of solidarity and exchange of gifts, mutual support, and assistance, without which Ukraine cannot stand,” said the Primate.
First, the Head of the Church greeted all the pilgrims who arrived for the pilgrimage to the Marian Spiritual Center “Zarvanytsia,” emphasizing that in this miraculous place, everyone experiences God’s presence. It is worth noting that this year, about 30,000 pilgrims attended the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
While interpreting the Gospel passage, His Beatitude Sviatoslav emphasized that “the true Good News that speaks to our hearts today through the Word of God is the gospel of how God looks at us with his bright eye.”
The Primate explained that the bright eye is God’s eye that shines on us, giving us His love and infusing the Holy Spirit into our hearts. And God’s love is the essence and source of human hope.
He believes that every person is a vessel and a lamp of God’s word. Christians possess a unique opportunity to receive God’s light and shine it on other people.
“When we view the world, people, and ourselves with God’s gaze of love, then we have a bright eye,” explained the Patriarch and added: “When we look at another person and think about what we can give them, how to love them, then our eye is bright in relation to them.”
“Today, the Mother of God called us all here to experience God’s love towards us, to cast all our burdens here in confession, to give all our pains and tears into the hands of our Heavenly Mother. She herself is ready to take all this from us personally today, now, and transmit the light of God’s life to us,” His Beatitude Sviatoslav emphasized.
Quoting Taras Shevchenko, the renowned Ukrainian prophet, the preacher explained that the Russian invader “not only watches us with his black eye but wants to drag Ukraine into the coffin that is prepared for him.”
“Today, we desire that the power of God in all its fullness be manifested in the body of the exhausted, wounded people. For it is from this power of the resurrected Christ that hope shines upon us. It is the secret of our invincibility, immortality, and the resilience of our spirit. It is from there that the light shines for victory over the insatiable eye of the Russian invader,” the Primate emphasized.
“Mother of God, save Ukraine, save each of us!” concluded His Beatitude Sviatoslav with a prayer, “O Theotokos, with You and in You our people walk to the day of victory of good over evil.”
At the end of the Liturgy, the blessing of God was conferred together with the Head of the Church by the Redemptorist priests released from Russian captivity, Fr. Ivan Levytsky and Fr. Bohdan Geleta.
Afterward, the rector of the large Marian pilgrimage center in Lourdes (France), Fr. Michel Daubanes, expressed solidarity with the Ukrainian people and presented a statue of Our Lady of Lourdes: “I express the support of all of us who serve in Lourdes, in this holy place, from all the priests, workers, and the Ukrainian parish in Lourdes. I express the support of all those who believe in Christ at this time when you are undergoing great trials.”
As we informed earlier, the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia began on Saturday, July 13, with a candlelight procession of pilgrims from the parish church of Zarvanytsia to the place of the apparition of the Virgin Mary. Then, on the square in front of the basilica, a Moleben to the Mother of God was held, led by His Beatitude Sviatoslav. Most Rev. Bohdan Dziurakh delivered the sermon.
У Марійському духовному центрі «Зарваниця» вперше упродовж 2–12 липня 2024 року відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Єпископи з цілого світу з’їхалися в Україну на спільну зустріч, щоб обговорити актуальні виклики душпастирства у кожному із регіонів, де присутні вірні Української Греко-Католицької Церкви, та виробити ефективні відповіді на зранення українського народу, породжені жорстокою і несправедливою російською війною.
«Це дуже особливий і символічний Синод. Коли розпочалася широкомасштабна війна, ми зібрали наш Синод у Перемишлі. Минулого року ми мали наш Синод у Римі, щоби промовити в імені України до Святішого Отця та усього світу з Петрової столиці. Цього разу владики приїхали до України, до Зарваниці для того, щоби не просто подумати як служити Церкві і народові, але й для того, щоби промовити до нашого народу словом надії. Тому я називаю цей Синод вкотре Синодом надії для України і в Україні. Його особливістю є те, що вперше в історії нашої Церкви такий Синод відбувається у Зарваниці. Разом із митрополитом Василієм ми собі пригадували, як Зарваниця виглядала у 1988 році, коли підпільна Церква святкувала 1000-ліття Хрещення України. Тут нічого не було. Ліс, джерело і маленька напівзруйнована церква. А сьогодні тут стоїть величавий національний Марійський центр. Ми віднайшли оригінал чудотворної ікони. І вперше маємо сьогодні можливість провести Синод Єпископів у домі Марії», — мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав на початку цьогорічних синодальних засідань.
По завершенні робочих засідань Синоду Єпископів УГКЦ разом аналізуємо його перебіг та основні події. Що варто знати про цьогорічний Синод?
Що таке Синод Єпископів УГКЦ?
Найвищу владу в Українській Греко-Католицькій Церкві здійснює Синод Єпископів УГКЦ разом з Отцем і Главою УГКЦ. Своїм служінням він відображає єдність та спільність усієї Церкви. Будучи законодавчим органом, єдиним компетентним видавати закони для усієї Церкви, Синод приймає закони, необхідні для належного душпастирства та порядку в Українській Греко-Католицькій Церкві. Здійснюючи судову владу із збереженням компетенції Апостольського Престолу та приписів кан. 1060 ККСЦ, він виступає як найвищий трибунал УГКЦ. Водночас, будучи найвищим душпастирським органом, члени Синоду Єпископів УГКЦ аналізують актуальні виклики перед Церквою, досліджують стан справ на загальноцерковному, єпархіальному і парафіяльному рівнях та запускають душпастирські програми та ініціативи задля ефективного проголошення Доброї Новини.
Синод Єпископів на чолі з Отцем і Главою Церкви канонічно представляє УГКЦ, провадить її, чуваючи над її місією у світі.
Які завдання належать до компетенції Синоду Єпископів УГКЦ?
До компетенції Синоду Єпископів належить:
дбати про душпастирське служіння та місійну діяльність усієї УГКЦ;
видавати закони для УГКЦ;
бути залученим до управління УГКЦ, даючи поради чи згоду згідно з нормами загального права;
вершити правосуддя, будучи найвищим трибуналом;
вибирати Отця і Главу Церкви;
вибирати єпископів та інших кандидатів на уряди;
приймати зречення Отця і Глави Церкви.
Хто є членами Синоду Єпископів УГКЦ?
Членами Синоду Єпископів є всі висвячені єпископи Української Греко-Католицької Церкви: єпархіальні, титулярні чи емерити, хоч би де вони були поставлені. Сьогодні це 58 осіб.
Також для участі у Синоді Отець і Глава УГКЦ може запросити адміністратора єпархії, який не є єпископом, інших єпископів чи ієрархів, та експертів. У такому випадку єпископи, ієрархи та адміністратори єпархії наділені правом дорадчого голосу. Натомість експерти не мають такого голосу і можуть бути присутні на засіданнях Синоду тільки під час своїх доповідей і відповідних дискусій.
Участь у цьогорічних засідань Синоду взяли 50 єпископів Української Греко-Католицької Церкви з України, Центральної і Західної Європи, Північної Америки і Південної Америки, Австралії. Двоє єпископів брали участь у Синоді вперше — владика Михайло Квятковський, єпископ Нью-Вестмінстерської єпархії, єпископська хіротонія якого відбулася 8 листопада 2023 року, та владика Михайло Смолінський, єпископ Саскатунської єпархії, хіротонія якого відбулася 20 січня 2024 року.
Говорячи про вік, то найстаршим єпископом на цьогорічних засіданнях став владика Петро Крик, єпископ-емерит, якому виповнилося 79 років, а наймолодшим — владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, якому 29 травня виповнилося 42 роки. Натомість за єпископськими свяченнями найстаршим став владика Іриней Білик, канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре, із 35-ма роками єпископства, а наймолодшим — владика Михайло Смолінський, який ще навіть не відзначив першої річниці.
Як часто і куди скликається Синод Єпископів УГКЦ?
Традиційно, Синод Єпископів УГКЦ скликається щорічно. Це дозволяє єпископам у різних точках світу діяти злагоджено й одностайно.
Місце проведення Синоду обирається заздалегідь. Зазвичай, це здійснюється на попередньому Синоді. У цьому випадку беруться до уваги пристосованість місця для проведення такої зустрічі, логістика, забезпечення дискретності засідань та загальноцерковні потреби.
Цьогоріч Синод Єпископів УГКЦ відбувався вперше у Марійському духовному центрі «Зарваниця» упродовж 2–12 липня 2024 року.
Які основні теми обговорюються під час засідань Синоду?
Перш за все, кожен Синод Єпископів УГКЦ означений Головною темою, яка також обирається на попередньому. Головною темою Синоду Єпископів УГКЦ 2024 року, відповідно до Постанов Синоду Єпископів УГКЦ 2023 року, була: «„Бути благовісниками надії: євангелізація в контексті війни“. Відповідальним за підготування було визначено владику Йосафата Мощича, єпископа Чернівецької єпархії та Голову Ради у справах євангелізації при Главі УГКЦ.
Окрім цього, програма Синоду Єпископів складається із таких сталих розділів:
Вступні дії: Молебень до Святого Духа, присяга всіх осіб, які допомагають у проведенні Синоду, присяга членів Синоду, перенесення книги Святого Євангелія з каплиці до залу засідань;
Відкриття засідань молитвою «Царю Небесний» і вступні формальності, до яких належить: затвердження виправдання відсутності єпископів, перевірка присутності, ствердження наявності кворуму для правосильності Синоду та проголошення офіційного відкриття засідань Синоду;
Перевірка стану виконання рішень і законів попереднього Синоду Єпископів;
Програмна доповідь Отця і Глави Церкви;
Головна тема Синоду Єпископів;
Вибори єпископів;
Звіти про діяльність Курії Отця і Глави УГКЦ, а також її окремих підрозділів;
Літургійні питання;
Соціальне служіння УГКЦ;
Кадрові питання;
Канонічні питання;
Економічні питання;
Інші теми Синоду Єпископів;
Різні пропозиції і теми, які узгоджуються на першому робочому засіданні;
Повідомлення, які подаються в збірнику робочих документів до відома членів Синоду.
Яким чином організоване молитовне життя членів Синоду Єпископів УГКЦ?
Окрім робочих засідань та обговорень, які відбуваються в активному та уважному слуханні Святого Духа, важливою частиною кожного Синоду Єпископів УГКЦ є молитва. Як ми вже зазначили, кожне робоче засідання розпочинається із молитви «Царю Небесний» та завершується молитвою до Пресвятої Богородиці. Окрім того, щоденно вранці єпископи зустрічаються на спільній Божественній Літургії, в обід — на молитві Часу, а ввечері — на Вечірні. Один день кожного року відведений для духовної віднови. Зазвичай для проповіді Слова Божого обирається духівник, який звертається до учасників богослужінь під час Божественної Літургії та провадить День духовної віднови.
Цьогоріч проповідником Синоду Єпископів став о. Роман Терлецький, священник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, медичний капелан Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні.
Натомість провідником Дня духовної віднови став один із доповідачів із Головної теми кардинал Гжегож Рись, архиєпископ і митрополит Лодзьський. Єпископ водночас є відомим католицьким проповідником і реколектантом, автором понад десятка книг.
Хто цьогоріч відвідав синодальні засідання із гостей?
У перший день засідань Синоду Єпископів УГКЦ до Зарваниці прибув Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
Також серед гостей Синоду у перший день були: владика Італо Дель’Оро, єпископ-помічник Галвестон-Хюстонської єпархії в штаті Техас (США), владика Герман Глеттер, єпарх дієцезії Інсбрука з Австрійської єпископської конференції, о. монс. Йосеф Марамредді, аташе Апостольської Нунціатури в Україні, отець Теодор Мацапула, єпископ-номінант Мукачівської греко-католицької єпархії, владика Ніл Лущак, апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії, та о. Юрій Коласа, Генеральний вікарій Віденського Архиєпископа для вірних східних Католицьких Церков у Австрії.
За декілька днів після цього також прибув до Зарваниці архиєпископ і митрополит Пряшівський владика Йона Максім.
Якими є підсумки засідань Синоду Єпископів УГКЦ?
Відповідно до Статуту Синоду Єпископів УГКЦ, він офіційно завершується перенесенням Євангелія до каплиці, подячною молитвою, проголошенням Отцем і Главою УГКЦ закінчення синодальних засідань та підписанням синодальних рішень усіма членами Синоду.
Для належного інформування людей про перебіг та напрацювання Синоду Єпископів після його закінчення видається Комунікат Синоду, затверджений Отцем і Главою УГКЦ.
Ще одним важливим документом на завершення засідань є Постанови Синоду Єпископів УГКЦ, які подають практичні завдання та рекомендації для духовенства та вірних цілої Церкви.
Нерідко після засідань єпископи звертаються до вірних Церкви та усіх людей доброї волі із Посинодальним посланням, присвяченим Головній темі.Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ Фото: Департамент інформації УГКЦ
Постанови Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2024 року, який відбувся у Зарваниці 2–12 липня 2024 року.
ДЕКРЕТ
Вих. ВА 24/202
На славу Святої, Єдиносущної, Животворної і Нероздільної Тройці, Отця, і Сина, і Святого Духа, і на добро ввіреного нам Божого люду. Амінь
БОЖОЮ МИЛІСТЮ І В ПОВНОМУ СОПРИЧАСТІ З РИМСЬКИМ АПОСТОЛЬСЬКИМ ПРЕСТОЛОМ
СВЯТОСЛАВ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви
Високопреосвященним і преосвященним владикам, всечесним отцям духовним, преподобним ченцям і черницям та мирянам помісної Української Греко-Католицької Церкви
ПРОГОЛОШУЮ ТА ОПРИЛЮДНЮЮ
Постанови
Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
Зарваниця, 2–12 липня 2024 року Божого
1. Взяти до уваги стан виконання рішень Синоду Єпископів УГКЦ 2023 року.
2. Поблагословити продовження роботи Патріаршої літургійної комісії УГКЦ над оновленим текстом Великого архиєратикона та Архиєрейського требника, залучивши до цієї праці преосвященних владик: Ігоря Ісіченка, Гліба Лончину та Івана Кулика.
3. Поблагословити продовження роботи Патріаршої літургійної комісії УГКЦ над оновленим текстом Требника.
4. За підсумками розгляду проєкту оновленого Молитвослова:
А. Висловити подяку Чинові святого Василія Великого за підготування Молитвослова і турботу про літургійну спадщину нашої Церкви.
Б. Створити робочу групу з представників Чину святого Василія Великого і Патріаршої літургійної комісії УГКЦ для підготування оновленого видання Молитвослова.
В. Поблагословити концепцію адаптації Молитвослова до літургійних текстів, затверджених Синодом Єпископів УГКЦ.
5. Дати згоду на призначення головою Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ преосвященного владики Михайла Квятковського.
6. Дати згоду на надання Комісії УГКЦ у справах родини і мирян загальноцерковного статусу.
7. Дати згоду на призначення головою Патріаршої комісії УГКЦ у справах родини і мирян преосвященного владики Аркадія Трохановського.
8. Дати згоду на надання Комісії УГКЦ у справах молоді загальноцерковного статусу.
9. Дати згоду на призначення головою Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді преосвященного владики Браяна Байди.
10. Дати згоду на надання Раді у справах євангелізації при Главі УГКЦ статусу комісії загальноцерковного рівня.
11. Дати згоду на призначення головою Патріаршої комісії УГКЦ у справах євангелізації преосвященного владики Йосафата Мощича.
12. Дати згоду на створення Комітету Ювілейного 2025 року.
13. Дати згоду на призначення головою Комітету Ювілейного 2025 року преосвященного владики Ярослава Приріза.
14. Дати згоду на призначення заступником голови Комітету Ювілейного 2025 року о. Теодозія Греня, ЧСВВ.
15. Дати згоду на призначення головою Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ преосвященного владики Богдана Манишина.
16. Взяти до уваги звіт генерального керівника управління справедливості про стан судочинства в УГКЦ.
17. Встановити відзнаку Отця і Глави УГКЦ для священнослужителів «Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча».
18. Затвердити із внесеними доповненнями і поправками Статут відзнаки Отця і Глави УГКЦ для священнослужителів «Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча».
19. Внести зміни до Статуту Загальноцерковного фонду священничої солідарності УГКЦ.
20. Внести до структури Кодексу канонів УГКЦ титул «Соціальне служіння».
21. Взяти до уваги стан праці над Кодексом канонів УГКЦ.
22. Взяти до уваги звіт про діяльність Відділу соціального служіння УГКЦ під час війни.
23. Взяти до уваги звіт про діяльність МБФ «Карітас України».
24. Взяти до уваги стан реалізації програми для священнослужителів «Зцілення ран війни».
25. Для здійснення євангелізаційної місії УГКЦ:
І. На загальноцерковному рівні:
А. Заохочувати вірних УГКЦ:
1) в колі сім’ї передавати віру та давати свідчення християнського життя;
2) відповідно до постанови 7, Г, 3 Синоду Єпископів 2015 року та постанови 6, В, 3 Синоду Єпископів 2018 року читати щоденно Боже слово (наприклад, Євангеліє дня);
3) плекати практику спільної молитви в сім’ї;
4) у неділю після Божественної Літургії проводити спільну трапезу в колі сім’ї та ділитися почутим у храмі Божим словом.
Б. Доручити Патріаршій комісії у справах євангелізації:
1) створити при монастирях, відпустових місцях, церковних навчальних закладах і парафіях «Школу Благовісті», яка б відповідала духовній традиції УГКЦ та провадила діяльність під проводом Єпархіальної комісії у справах євангелізації за програмою Патріаршої комісії у справах євангелізації;
2) доопрацювати програму євангелізації «Хочемо бачити Ісуса»;
3) видавати наукові матеріали на тему євангелізації та підготування керигматичних проповідей;
4) підготувати курс проголошення керигми для впровадження в семінарійну освіту та постійну формацію священників;
5) підготувати курс керигматичного проголошення Євангелія для військових капеланів (священників, богопосвячених осіб та мирян).
В. Доручити Патріаршій катехитичній комісії оновити Програму молитовного читання Святого Письма з коментарями для щоденного вжитку в родинах та парафіяльних біблійних гуртках і спільнотах.
Г. Доручити Патріаршій літургійній комісії продовжувати серію коротких текстів пояснення для священнослужителів усіх богослужінь, церковних обрядів та наших традицій в євангелізаційному ключі.
Ґ. Доручити Патріаршій комісії у справах монашества рекомендувати вищим настоятелям інститутів богопосвяченого життя, щоб щорічні реколекції для богопосвячених осіб мали керигматичний вимір.
ІІ. На митрополичому рівні просити митрополитів у співпраці з Патріаршою комісією у справах євангелізації організовувати на території митрополії між’єпархіальні формаційні курси для спільнот і шкіл, які займаються євангелізацією.
ІІІ. На єпархіальному рівні:
А. Просити єпархіальних єпископів:
1) заснувати в єпархіях, де ще цього не зроблено, комісію у справах євангелізації; ввести до постійної священничої формації спеціальний курс проголошення керигми за програмою Патріаршої комісії УГКЦ у справах євангелізації;
2) подбати, щоб щорічні реколекції для священників та їхніх дружин мали керигматичний вимір;
3) плекати здорову народну побожність через молитовні чування, прощі, церковний спів, пояснення значення ікон для глибшого пізнання нашої духовності;
4) впорядкувати канонічний статус наявних мирянських спільнот і шкіл, залучених до євангелізації в єпархії (деканатах, парафіях) і чувати над їх формацією.
Б. Доручити головам єпархіальних комісій у справах євангелізації залучати належно підготованих мирян до євангелізаційних проєктів у єпархії.
В. Доручити ректорам семінарій запровадити до предмету гомілетики розділ про керигматичну проповідь і подбати, щоб викладач мав особистий досвід такого проповідування.
Г. Доручити священнослужителям:
1) у контексті святкування Ювілейного 2025 року використовувати кожну нагоду для керигматичного проголошення Євангелія;
2) відповідно до постанови 7, Г, 1 Синоду Єпископів 2015 року, виголошувати щоденну коротку керигматичну проповідь у храмі на основі текстів Євангелія і Апостола, які проголошуються на Божественній Літургії;
3) регулярно провадити молитовне читання Святого Письма в парафіяльній спільноті;
4) усі зустрічі парафіяльних спільнот розпочинати з читання і короткого коментування тексту Святого Письма;
5) відповідно до постанови 7, Д, 3 Синоду Єпископів 2012 року, регулярно пояснювати вірним богослужіння, церковні обряди і традиції в євангелізаційному ключі на основі розроблених матеріалів Патріаршої літургійної комісії;
6) відповідно до постанови 7, Г, 1 Синоду Єпископів 2012 року, під час звершення Святих Таїнств, відправ паралітургійних богослужінь, благословень, посвячень (треб) євангелізувати та проголошувати Боже слово;
7) заохочувати наявні та, за потреби, створювати нові парафіяльні спільноти для прийняття і супроводу щойно євангелізованих і новонавернених осіб для їхнього зростання у вірі; скерувати на вишкіл аніматорів цих спільнот до єпархіальної комісії у справах євангелізації;
8) заохочувати наявні та створювати нові парафіяльні спільноти для молитви за проповідників Євангелія та за розвиток євангелізаційної місії нашої Церкви;
9) проводити щорічні парафіяльні керигматичні реколекції та місії, залучаючи до співпраці осіб, які мають такий досвід;
10) євангелізувати через діла милосердя, надаючи допомогу потребуючим.
26. Взяти до уваги звіт про діяльність фонду «Андріїв гріш».
27. Взяти до уваги звіт про діяльність Місійного фонду УГКЦ.
28. Взяти до уваги звіт про діяльність Загальноцерковного фонду священничої солідарності.
29. Взяти до уваги звіт про діяльність Патріаршої фундації УГКЦ «Мудра справа».
30. Взяти до уваги звіт про розвиток військового капеланства в Україні.
31. Взяти до уваги звіт про діяльність Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ.
32. Взяти до уваги підсумки звітів комісій та відділів загальноцерковного рівня за минулий рік.
33. Взяти до уваги звіт про молодіжний апостолят в УГКЦ.
34. Взяти до уваги звіт про співпрацю з папською Комісією новомучеників — свідків віри.
35. Взяти до уваги звіт про діяльність і місію Українського католицького університету.
36. Взяти до уваги звіт про беатифікаційний процес митрополита Андрея Шептицького.
37. Взяти до уваги звіт про діяльність «Дому Преображення».
38. Взяти до уваги інформацію про опіку і гідний супровід єпископа-емерита.
39. Затвердити Інструкцію про присутність церковних структур, інституцій, духовенства, богопосвячених осіб УГКЦ в Україні в мережі «Інтернет».
40. Прийняти за основу текст Посинодального послання Синоду Єпископів УГКЦ 2024 року із внесеними поправками і доповненнями.
41. Провести Синод Єпископів УГКЦ в липні 2025 року.
42. Визначити як головну тему Синоду Єпископів УГКЦ 2025 року — «Душпастирство родини в умовах війни».
43. Визначити відповідальним за підготовку головної теми преосвященного владику Аркадія Трохановського і Патріаршу комісію УГКЦ у справах родини і мирян.
44. Прийняти Комунікат Синоду Єпископів 2024 року.
† СВЯТОСЛАВ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви
† АНДРІЙ ХІМ’ЯК, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день Святого рівноапостольного, великого князя Володимира, у святому Хрещенні названого Василієм, святих мучеників Кирика і Юліти, 15 липня 2024 року Божого
Комунікат Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
Зарваниця, 2–12 липня 2024 року Божого
Цьогорічний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви проходив у Марійському духовному центрі в Зарваниці 2–12 липня 2024 року Божого. На Синод прибуло 50 владик УГКЦ з України та поселень, зокрема: Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії, а також запрошені гості з інших Церков і країн.
Синод розпочав свої діяння Молебнем до Святого Духа, який владики під проводом Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відслужили 2 липня в базиліці Зарваницької Матері Божої. Секретар Синоду Єпископів владика Андрій Хім’як зачитав Декрет про скликання Синоду, відтак владики урочисто внесли книгу Святого Євангелія до зали засідань.
Відкриваючи робочі засідання, Блаженніший Святослав назвав цьогорічний Синод Єпископів УГКЦ унікальним. Пояснюючи це твердження, Предстоятель Церкви зауважив, що вперше після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Синод зібрався на рідній землі. У такий спосіб єпископи бажали виявити свою близькість з українським народом, відчути його серцебиття в цей важкий для Батьківщини час та огорнути його увагою та молитвою. На думку Глави Церкви, присутність владик в Україні стала ще одним знаком надії на справедливий і тривалий мир та впевненості в прийдешній віднові українського народу і Держави.
До єпископів УГКЦ, які зібралися на Синоді, зі словом привітання звернувся Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас. У контексті головної теми цьогорічного Синоду — «Бути благовісниками надії: євангелізація в контексті війни», він звернув увагу на різні середовища, у яких Церква покликана бути знаком і благовісником надії. Передусім згадавши із вдячністю до Господа про визволення з російського полону отців редемптористів Івана Левицького та Богдана Гелети, владика Вісвальдас наголосив на важливості підтримки всіх полонених та їхніх родин. На перше місце при цьому, на його думку, потрібно поставити молитву за їхнє визволення, а також пам’ять про них і свідчення перед світом про їхні страждання. Окрім цього, як зауважив Апостольський нунцій, адресатами турботи Церкви мають стати діти, зокрема насильно депортовані до Росії, українці на тимчасово окупованих територіях, військові, родини загиблих, поранені, внутрішньо переміщені особи та шукачі притулку за кордоном. Архиєпископ закликав до творчих пошуків найвідповідніших сучасних засобів євангелізації, а також до плекання живих контактів із зовнішнім світом задля свідчення правди про Україну та сприяння духовному відродженню українського суспільства.
Перед владиками УГКЦ виступили також гості, які прибули з-за кордону. Так, представник єпископату Сполучених Штатів Америки, владика Італо Дель’Оро, єпископ-помічник архидієцезії Гальвестон-Хьюстон, поділився своїми враженнями від відвідин Харкова та від зустрічей з людьми в різних куточках України. «Я побачив велику опірність українського народу темним силам зла, які приніс на вашу землю агресор. Водночас я став свідком сили надії, яка оживляє ваш народ», — сказав владика Італо, запевняючи, що в Сполучених Штатах Америки серед єпископів існує консолідована позиція щодо подальшої підтримки України, і повідомив, що понесе з нашої країни «послання надії» для американського суспільства.
Владика Герман Глеттлер, єпископ Інсбрука (Австрія), запевнив учасників Синоду у близькості й солідарність з українським народом: «Хочу вас запевнити, що доля народу цієї чудової країни, який вже кілька років потерпає від терору нічим не виправданої загарбницької війни Росії, є дуже близькою нашим серцям». Єпископ висловив захоплення тим, що люди в Україні «беруть на себе відповідальність, не чекають на кращі умови, а з величезним завзяттям відповідають на Божий заклик тут і тепер». Така позиція, на думку промовця, є свідченням «живої Церкви, людиноорієнтованого душпастирства, відповідно до задумів Божого серця». Владика Герман повідомив, що «віруючі та люди доброї волі в Австрії з великою ревністю зустрічаються, щоб благати про чудо справедливого і довготривалого миру», і висловив упевненість, що «лихоліття і страждання, які доводять багатьох до межі виснаження, не є фінальною крапкою в цій історії. Бог дбає».
На початку синодальних засідань Глава УГКЦ виступив із програмною доповіддю. Предстоятель Церкви представив аналіз актуальної суспільно-політичної ситуації в Україні та описав найважливіші виклики, з якими сьогодні змагаються Церква та українське суспільство. Він детально розглянув душпастирський супровід тих, хто страждає від війни, наголосивши на важливості підтримки тих, хто переживає жалобу і горювання з приводу втрати найближчих. Блаженніший Святослав описав драматичний вплив, який має війна на українські родини, особливо на найбільш вразливі верстви населення, та закликав єпископів до подальших консолідованих зусиль задля підтримки українського народу в духовній та гуманітарній сферах.
Значну частину Синоду було присвячено розгляду його головної теми. За її підготовку відповідав владика Йосафат Мощич, голова Ради у справах євангелізації при Главі УГКЦ. Присутні мали нагоду розглянути питання євангелізації з різних перспектив завдяки доповідям запрошених осіб та експертів. Зокрема, кардинал Ґжеґож Рись, митрополит і архиєпископ Лодзі (Польща), у світлі євангельських розповідей пояснив зміст і складові елементи керигми, її вплив на життя адресатів проповіді та роль мирян у євангелізаційній місії Церкви.
Владика Ігор Ісіченко представив культурно-антропологічний контекст євангелізації на Сході України. Він, зокрема, описав труднощі, що виникають у пересічного віруючого, який бажає послідовно плекати і визнавати свої релігійні переконання в середовищі, позначеному наслідками секуляризації. На думку доповідача, «плекання віри передбачає і набуття сили духу, мужності бути не як усі, відваги зараховувати себе до креативної меншості». Водночас війна, як зауважує єпископ, «парадоксальним чином сприяє такій еволюції». Владика Ігор поділився своїми думками щодо того, як Церква могла б допомогти людям долати бар’єри та перешкоди, які постають на шляху поглиблення віри. Він, наприклад, наголосив на необхідності уважно ставитися до мови богослужінь і проповіді, підкріплювати слово проповіді свідченням життя, дбати про компетентність та людську і християнську зрілість священників, покращувати інформаційне забезпечення євангелізації, показувати красу вселенськості Церкви та цінність єдності в різноманітності в лоні Церкви.
Отець Роман Дубік, співдоповідач, ознайомив слухачів із проблематикою формального (магічного) підходу до віри, традиції та обряду. Наголосивши на цінності народних звичаїв і народної побожності, він водночас застеріг перед викривленим сприйняттям релігійності, що може призвести до поширення неоязичництва в українському суспільстві, і вказав на необхідність більш ефективної євангелізації в УГКЦ задля поглиблення та передавання віри в родинах і парафіяльних спільнотах.
На завершення представлення головної теми цьогорічного Синоду Єпископів владика Йосафат Мощич розповів присутнім про актуальний стан євангелізації в УГКЦ. Він наголосив на важливості особистого досвіду віри у свідченні й передаванні Христової Благовісті в сучасному світі. Описуючи роль євангелізаційних спільнот і рухів, доповідач подав один із основних критеріїв у розпізнаванні автентичності їхнього служіння: «Роль церковних рухів, шкіл, спільнот полягає в тому, щоб привести людину до Христа і жодним чином не привласнювати собі тих людей, а глибоко закоренити та інтегрувати їх у місцеву парафіяльну спільноту Церкви».
За підсумками обговорення доповідей щодо головної теми та роботи в групах Синод Єпископів прийняв низку постанов, які мають на меті оживити євангелізаційну діяльність Церкви на особистому, парафіяльному, єпархіальному та загальноцерковному рівнях.
В ході синодальних засідань владики УГКЦ заслухали такі звіти: про діяльність за минулий рік Душпастирської ради, комісій і відділів Патріаршої курії, про молодіжний апостолят, про співпрацю з папською Комісією новомучеників — свідків віри, а також про участь єпархій та екзархатів УГКЦ у синодальному процесі Католицької Церкви. Окрему увагу синодальні отці присвятили фінансовим питанням, заслухавши відповідні звіти патріаршого економа УГКЦ та інших відповідальних осіб.
Синод Єпископів проаналізував соціальне служіння Церкви під час війни. На цю тему доповідали: владика Василь Тучапець, голова Відділу соціального служіння, та інші відповідальні особи. Зокрема, патріарший економ отець Любомир Яворський, представив проєкти, які від імені Церкви здійснює патріарша фундація «Мудра справа»; директорка Міжнародного благодійного фонду «Карітас Україна» Тетяна Ставнича представила напрямки діяльності Фонду і труднощі та потреби українського народу в останні місяці російської агресії; сестра Севастіяна Карвацька, ЧСВВ, повідомила єпископів про стан реалізації церковної програми для духовенства УГКЦ «Зцілення ран війни». Синодальні отці погодилися, що служіння краянам, які страждають від російської агресії, супровід найбільш уразливих верств українського суспільства, праця над зціленням ран війни і надалі будуть пріоритетними у служінні Церкви в найближчі роки та дальшій перспективі.
Продовжуючи обговорення тематики церковного служіння під час війни, Синод Єпископів УГКЦ заслухав звіт про стан військового капеланства в Україні, який представив отець Андрій Зелінський, ТІ, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії. За підсумками доповіді відбулася дискусія, під час якої владики висловили свої думки та пропозиції щодо подальшого розвитку капеланського служіння УГКЦ у війську.
У межах обговорення літургійних питань перед синодальними отцями виступив владика Григорій Комар, голова Патріаршої літургійної комісії. Він представив проєкт Великого Архиєратикона та оновлених Требника і Молитвослова, над якими нині працює Патріарша літургійна комісія, а також повідомив про рецепцію оновленого Служебника і Місяцеслова, які були прийняті торішнім Синодом Єпископів та проголошені Отцем і Главою УГКЦ.
Діяльність робочої групи з написання Кодексу канонів УГКЦ представив її голова архиєпископ Євген Попович, голова Канонічного відділу Патріаршої курії. Відбулася широка пленарна дискусія над змістом Кодексу та його окремими важливими частинами. Владика Євген рівно ж представив звіт про стан судівництва в УГКЦ.
Бажаючи належним чином вшанувати і відзначити ревне служіння священнослужителів УГКЦ, Синод Єпископів поблагословив створення в УГКЦ Ордена блаженного священномученика Омеляна Ковча та затвердив відповідний Статут, який регулює функціонування цієї церковної нагороди. Відповідно до статутних положень, Орден встановлюється «для нагородження священнослужителів УГКЦ за видатні заслуги у священничому служінні, за непересічну душпастирську ревність, за активну позицію у справі поширення християнських цінностей у суспільстві, за здобутки в євангелізаційній і місійній діяльності Церкви, за самопожертву в благодійництві, за успіхи в екуменічному та міжрелігійному діалозі, а також за інші важливі здобутки, якими нагороджений причинився до успішного здійснення місії Церкви в сучасному світі».
Задля обміну досвідом і кращого пізнання життя УГКЦ в різних регіонах світу синодальні отці заслухали розповідь владики Венедикта Алексійчука про організацію та діяльність курії Чиказької єпархії святого Миколая, яку він очолює. Про діяльність і місію Українського католицького університету присутнім розповіли д-р Тарас Добко, ректор УКУ, та д-р Олег Турій, проректор із стратегічної співпраці цього церковного ЗВО.
Прагнучи активно долучитися до відзначення у Вселенській Церкві у 2025 році Ювілейного року, Синод Єпископів призначив оргкомітет, очільниками якого стали владика Ярослав Приріз (голова) та отець Теодосій Грень, ЧСВВ (заступник голови).
Серед інших важливих тем, які розглянув цьогорічний Синод Єпископів, були: беатифікаційний процес праведного митрополита Андрея Шептицького (представив отець Андріян Книш), діяльність «Дому Преображення» (Юрій Тарнавський та о. Василь Єсип), опіка та гідний супровід єпископа-емерита (владика Володимир Ющак).
Робочі засідання Синоду Єпископів 2024 року були переплетені молитвою та іншими богослужіннями за участю владик. День духовної обнови для синодальних отців провів кардинал Ґжеґож Рись, а щоденні проповіді під час Божественної Літургії виголошував отець Роман Терлецький. У неділю, 7 липня, єпископи служили в різних громадах УГКЦ, де мали нагоду зустрічатися та спілкуватися з вірними, підтримуючи їх проповіддю Божого слова та розділяючи з ними спільну молитву. Патріарх Святослав у співслужінні з кількома єпископами Синоду очолив Прощу катехитів УГКЦ, яка відбулася 7 липня в Зарваниці. У суботу, 6 липня, владики спогадували пам’ять усопших архиєреїв УГКЦ, а Предстоятель Церкви на закінчення Божественної Літургії очолив Панахиду за них. У середу, 10 липня, члени Синоду Єпископів УГКЦ відвідали садибу ісповідника віри патріарха Йосифа Сліпого у с. Заздрість, де під проводом Блаженнішого Святослава відправили Панахиду за його упокій з приводу 40-х роковин його відходу у вічність у Римі та мали нагоду ближче ознайомитися з унікальними матеріалами експозиції, представленої в цьому музеї, що нею дбайливо опікується Данута Іванкович і Товариство святої Софії в США.
Наприкінці цьогорічних синодальних засідань владики затвердили тексти посинодального послання, листів до державних і церковних достойників в Україні та за кордоном, а також визначили дату й місце проведення Синоду Єпископів 2025 року.
Молитвою «Достойно є…» єпископи УГКЦ подякували Матері Божій за Її опіку під час нарад і віддали під благословенну десницю Небесного Отця весь український народ, його провідників і захисників, заспівавши в соборі Зарваницької Богородиці гімн-молитву «Боже, великий, єдиний…».
Recent Comments