Statement of the Executive Committee of the Canadian Conference of Catholic Bishops on the Russian Invasion of Ukraine
The Executive Committee of the Canadian Conference of Catholic Bishops (CCCB) condemns the escalation of tensions and violence in the Ukraine marked by Russia’s invasion, which was seen today, Thursday, 24 February 2022, in the form of militarization and bombing in various Ukrainian cities.
In solidarity with the Head of the Ukrainian Catholic Church, His Beatitude Sviatoslav Shevchuk, in unison with Ecumenical Patriarch Bartholomew, with the people of Ukraine as well as with Canadians of Ukrainian origin and descent, we encourage the faithful and all people of good will to pray for the imminent restoration of peace, dialogue, and human fraternity.
Conscious of the regrettable lessons about violence which we have all learned throughout human history, we implore all involved to pursue non-violent means to resolve disputes and disagreements. The use of military force does not favour dialogue and peace; rather, it endangers innocent human life, the dignity of the human person and the security and safety of all the people caught up in this conflict.
Jesus came to bring the gift of peace, and it is through Him that new pathways of dialogue can be opened, even when all other avenues appear closed. With Pope Francis, who has entrusted this situation to the intercession of Mary, the Mother of God, we ask Our Lady, through her powerful intercession, to open hearts so that anger, resentment, and division may start to be healed and that any further escalation of unnecessary violence may be avoided.
to the Sons and Daughters of the Ukrainian People in Ukraine and Abroad,
and to all People of Good Will
Dear Brothers and Sisters,
The recognition by the president of the Russian Federation of the “independence and sovereignty” of the self-proclaimed LNR and DNR creates serious challenges and threats for the entire international community and for international law, on the basis of which today people and their nations exist and cooperate. Irreparable damage has been done to the very logic of international relations, which are called to safeguard peace and the just order of societies, the supremacy of law, the accountability of state powers, the defence of the human being, human life and natural rights. Today all of humanity has been placed in danger—that the powerful have a right to impose themselves on whomever they wish, with no regard for the rule of law.
In its decision the government of the Russian Federation unilaterally withdrew from a lengthy peace process, tasked with ensuring the restoration of dignified conditions for life on the territories controlled by Russia in the Donetsk and Luhansk regions of Ukraine, for those impacted by Russian military aggression. The war, initiated against our people in 2014, has inflicted deep wounds on many of our fellow citizens: thousands killed, wounded, left in solitude. Yesterday’s step taken by the president of the Russian Federation destroyed foundational principles for a long-term process of restoring peace in Ukraine, created the path for a new wave of military aggression against our state, opened the doors for a full scale military operation against the Ukrainian people.
We consider the defense of our native land, our historical memory and our hope, our God-given right to exist to be the personal responsibility and sacred duty of the citizens of Ukraine. The defence of our Fatherland is our natural right and civic duty. We are strong when we are together. Now has come the time to unite our efforts in order to defend the independence, territorial integrity and sovereignty of the Ukrainian state. The duty and responsibility of all of humanity—to actively work to avert war and protect a just peace.
We are convinced that the world cannot develop and find answers for the challenges of today by resorting to might and violence, by showing disdain for shared human values and the truth of the Gospel. I call upon all people of good will to not ignore the suffering of the Ukrainian people, brought on by Russian military aggression. We are a people who love peace. And precisely for that reason we are ready to defend it and fight for it.
Today we call out in prayer to the Almighty Creator, with a special appeal for wisdom for those entrusted with making important decisions for society, in whose hands lies the fate of humanity. We ask the Heavenly Father for assistance in restoring a just peace on Ukrainian land.
We pray especially for those who defend Ukraine, who in these days are for us an example of loving sacrifice and dedicated service to their people. May the merciful Lord protect them from every danger and crown their efforts with the victory of truth and good.
We call for the gracious blessing of a loving God and Creator upon Ukraine and its people!
The blessing of the Lord be upon you.
† SVIATOSLAV
ЗВЕРНЕННЯ
Блаженнішого Святослава
до синів і дочок українського народу в Україні та на поселеннях сущих
та усіх людей доброї волі
Дорогі брати і сестри!
Визнання президентом Російської Федерації «незалежності та суверенітету» самопроголошених ЛНР і ДНР створює серйозні виклики та загрози для міжнародної спільноти і міжнародного права, на основі якого сьогодні існують та взаємодіють народи та їхні держави. Завдано непоправної шкоди самій логіці міждержавних відносин, що покликані забезпечувати мир і справедливий устрій суспільств, верховенство закону, підзвітність влади, захист людини, її життя та природних прав. Сьогодні все людство опинилося у небезпеці того, що право сильного нав’язуватиме себе кожному, нехтуючи силу права.
Своїм рішенням влада Російської Федерації в односторонньому порядку вийшла із тривалого мирного процесу, завданням якого було забезпечити відновлення гідних людини умов життя на територіях ОРДЛО України, що постраждали внаслідок російської збройної агресії. Війна, розв’язана проти нашого народу у 2014 році, залишила глибокі рани на долях багатьох із наших співвітчизників: тисячі убитих, поранених, самотніх. Вчорашній крок президента РФ зруйнував базові принципи тривалого процесу відновлення миру в Україні, створив можливості для нової хвилі збройної агресії проти нашої держави, відкрив двері для повномасштабної воєнної операції проти українського народу.
Особистою відповідальністю та святим обов’язком громадян України сьогодні вважаємо захист рідної землі, нашої пам’яті та надії, нашого Богом дарованого права на існування. Захист Батьківщини – це наше природне право і наш громадянський обов’язок. Ми сильні, коли ми разом. Тепер настав час об’єднати наші зусилля для того, щоб обстояти незалежність, територіальну цілісність і суверенітет Української Держави. Обов’язком і відповідальністю всього людства сьогодні є діяльна турбота про запобігання війні та захист справедливого миру.
Ми переконані, що світ не може розвиватися та знаходити відповіді на виклики сучасності, вдаючись до сили та насилля, нехтуючи загальнолюдськими цінностями та євангельською істиною. Закликаємо всіх людей доброї волі не стояти осторонь страждань українського народу, спричинених російською військовою агресією. Ми народ, що любить мир. І саме тому готові обстоювати його і за нього віддано боротися.
Звертаємося сьогодні в молитві до Творця всесвіту з особливим проханням про мудрість для тих, хто уповноважений ухвалювати суспільно важливі рішення, у чиїх руках опинилася доля людства. Просимо Небесного Отця про допомогу для відновлення справедливого миру на українській землі.
Особливу молитву складаємо за захисників України, що цими днями є для нас прикладом жертовної любові та відданого служіння своєму народові. Нехай милосердний Господь захистить їх від усяких небезпек і обдарує їхні зусилля остаточною звитягою правди і добра.
Закликаємо щире благословення люблячого Бога і Творця на Україну та її народ!
During these most difficult days when Ukraine endures the threat of Russian invasion, the clergy, religious and faithful of the Ukrainian Catholic Church in Canada reach out to our brothers and sisters in Ukraine. We want to ensure you that we are with you day and night in sincere and earnest prayer and support. For some time now, our faithful have been asked to offer prayers for peace in Ukraine both in their churches and in their homes. Know that we remain united with you even more now during these threatening times.
Although many in the world are not surprised at Russia’s conduct in the last months, others are perplexed as to why it sees a need, in this day and age, to strive toward imperialistic ambitions. For our part, we simply and sincerely ask our brothers and sisters in Russia to reconsider the motives of their leaders in re-igniting the hardship that the citizens of Ukraine have undergone in the last seven years. Surely a neighbourly solution of reconciling divergent political visions will prove more successful in building solidarity and mutual beneficial collaboration. We also appeal to our shared Christian faith which flows from the ancient baptism of St. Volodymyr in the Dnipro River in the 10th Century.
We furthermore appeal to all civil authorities that have any influence over the situation – above all, Russia – to consider peaceful solutions to the conflict. This would not necessarily mean a compromise, but would prove to be a just and fair and even magnanimous solution. History teaches us that forced compromises, unnecessary subjugation and unjust resolutions often only fester and eventually erupt in ways unforeseen which are often more devastating than an earlier bilateral resolution would have been. Furthermore, using a third country as a pawn in a game of posturing between outside powers is also not only unjust, but it dangerously threatens to ignite a long-lasting and bitter quest for justice that hampers any efforts toward a peaceful co-existence among peoples.
Finally, we also appeal to all people of goodwill to see this not merely as another distant conflict on the other side of the world that we read about in the press. This is a conflict that has already brought tragedy and hardship upon millions of individuals and families. It is a tragedy that will not go away, but rather one that threatens to spill out into a wider global conflict. We owe it to ourselves to be informed about the history and the truth of the tensions of the last decade and especially since Ukraine declared its independence in 1991. We believe that by the grace and mercy of our Lord, for which we humbly pray that the world and especially those nations directly involved in the conflict, can arrive at a peaceful and satisfactory resolution that would prove to be long-lasting.
This is not a time for audacious sable rattling nor for drawn out political diplomacy which, as we have seen in the past, is only as effective as there is honour and good will. Rather, we believe that what is especially required in times like these is earnest prayer that peace will prevail and that we all will be inspired by the Lord’s appeal to truth (John 8:32), peace and holiness (Hebrews 12:14). May the great Christian nations now at the potential epicenter of the growing conflict show themselves to be the beacons of light and hope that are so desperately needed in a world darkened by disease, intrigue and avarice. Is a non-violent solution impossible even at this late hour? Is there not a solution that can restore the hope and possibilities that was experienced by the former Soviet nations when the Soviet Union loosened its hold on peoples long pining for freedom and self-determination? We believe that which Christ affirmed to us by His eternal Word, namely, “with men it is impossible, but not with God; for all things are possible with God.” (Mark 10:27)
Dearly Beloved, we call upon you in these critical days to direct your efforts in the following ways:
Be informed. Know the facts and fight falsehood in a post-truth public debate being warped by Russian disinformation. Inform others. The world cannot look away; you should not look away. Seek and share the truth, which gives authentic freedom and wisdom.
Support. There is a huge humanitarian crisis in Ukraine. People near the frontline often lack the basics — clean water, fuel, food, clothes, medicine. Heal the wounds. Help the victims of this senseless invasion. Provide your financial support through the established agencies in your area or through the legitimate channels currently being developed.
Pray. Pray for peace and justice in Ukraine. God is the Lord of history and the Lover of Humankind. His grace changes the most hardened hearts. Ukraine was brutally invaded, its territory annexed, the society traumatized. May God convert the promoters of violence. The Lord miraculously liberated the peoples of the Soviet Union without war. May God’s gift of human dignity be honoured and protected. May God protect Ukraine and its people from further harm.
Christ is among us! He is and will be!
+ Lawrence Huculak, OSBM
Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ David Motiuk
Eparchial Bishop of Edmonton,
Administrator of the Eparchy of New Westminster
+ Bryan Bayda, CSsR
Eparchial Bishop of Saskatoon,
Administrator of the Eparchy of Toronto & Eastern Canada
>|< >|< >|<
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЄПИСКПІВ КАНАДИ ЩОДО СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ТА ГУМАНІТАРНОГО СТАНУ В УКРАЇНІ
22 січня 2022
Дорогі брати і сестри у Христі, Христос Посеред Нас!
У ці важкі дні коли Україна перебуває у небезпеці російського військового вторгнення, духовенство, монахині, монахи та всі вірні Української Католицької Церкви в Канаді звертаємося зі словами підтримки для наших братів і сестер в Україні. Ми хочемо запевнити вас у наших щирих і невпинних молитвах. Від самого початку російської війни проти України ми усі у наших церквах, та домівках молимося за мир в Україні. Прошу знайте, що у ці небезпечні часи ми з вами.
Можливо, багато хто не здивований поведінкою Росії в останні місяці, проте нам тяжко зрозуміти, чому Росія в наш час має імперіалістичні амбіцій. Зі свого боку ми звертаємося до росіян, щоб вони переглянули мотиви своїх лідерів у війні проти України останні сім років. Безсумнівно, добросусідські відносини і взаємна повага є найкращим способом узгодження різних політичних поглядів у побудові солідарності та взаємовигідного співробітництва. Ми також звертаємося до нашої спільної християнської спадщини у Володимировому хрещенні тисячу років тому.
Ми закликаємо всі держави, які мають будь-який вплив на ситуацію, – а перш за все Росії – щоб розглянути мирні варіанти вирішення конфлікту. Справедливий і чесний компроміс не обов’язково означає програш, але може виявитися благословенним рішенням. Історія вчить нас, що несправедливі рішення вимушені компроміси, часто закривають гнійну рану яка з часом переростає у набагато більшу проблему. Більше того, використання іншої країни як пішака у власній грі є не тільки несправедливим, але загрожує розпалити тривалі й гіркі пошуки справедливості, які заважатимуть будь-яким зусиллям мирного співіснування між народами.
Нарешті, ми закликаємо всіх людей доброї волі не сприймати російську агресію в Україні як далекий конфлікт на іншому кінці світу, про який ми почули з новин. Цей конфлікт, уже приніс горе і біду для мільйонів людей в Україні. Ця трагедія, не зникає, а загрожує вилитися в глобальний конфлікт. Ми зобов’язані знати історію та правду напружених відносин з Росією з часу проголошення Україною своєї незалежності у тисячу дев’ятсот дев’яносто першому році. Ми віримо і молимося, що з ласки Божої та Його милосердя наш Світ, а особливо ті країни, які безпосередньо залучені у війні, зможуть прийти до мирного і довготривалого вирішення цього конфлікту.
Це не час для зухвалого брязкання зброєю і навіть не час для політичної дипломатії, яка, як ми бачили в минулому, ефективна лише настільки, наскільки є честь і добра воля. Ні, ми віримо, що в такі часи як зараз, потрібна щира молитва, щоб ми всі були натхненні Господнім закликом до правди(Івана 8:32), миру і святості(Євреїв 12:14) і тоді запанує мир. Нехай великі християнські нації, які зараз знаходяться в епіцентрі зростаючого конфлікту, виявляться маяками світла і надії, які вкрай необхідні у світі, затьмареному війнами, хворобами та інтригами. Чи можливе мирне рішення? Рішення, яке може дати надію та можливості, як колись при розвалі Радянського Союзу народи які були у рабстві комуністичного режиму стали вільними і могли визначати своє майбутнє? Ми віримо в те, що нам сказав Христос, що є речі неможливі для людей, «але не в Бога; у Бога бо все можливо». (Марка 10:27)
Дорогі брати і сестри у Христі! У ці критичні дні ми звертаємося до вас з проханням:
Відстоюйте правду. Дізнавайтеся факти та боріться з брехнею та російською дезінформацією у світі пост-правди. Діліться правдою з іншими. Світ не повинен відвертатися, ви не повинні відводити погляд. Шукайте і діліться правдою, яка визволяє та дає мудрість.
ПідтримуйтеУкраїну. Україна переживає глибоку гуманітарну кризу. Людям на лінії розмежування бракує найнеобхіднішого — питної води, пального, продуктів харчування, одягу, ліків. Загоюйте рани. Допомагайте жертвам цього жорстокого вторгнення. Пожертви можна скласти через благодійні агентства у вашому регіоні або через нові законні канали, які зараз організовуються.
Моліться. Моліться за мир і справедливість в Україні. Бог є Господом історії і Чоловіколюбцем. Його благодать перемінює найчерствіші серця. На Україну жорстоко напали, захопили її територію, травмували її суспільство. Нехай Бог наверне серця тих, хто чинить насильство. Господь дивом визволив народи Радянського Союзу, який розпався без кровопролитних воєн. Нехай оберігається і шанується Божий дар людської гідності і життя. Нехай Бог оберігає Україну та її людей від лиха.
Христос Посеред Нас! Є і Буде!
+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ
Архиєпископ і Митрополит Вінніпезький
+ Давид Мотюк
Єпарх Едмонтонський,
Апостольський Адміністратор Нью-Вестмінстерської Єпархії
Most Reverend Archbishops and Metropolitans,God-loving Bishops, Very Reverend Clergy, Venerable Monastics, Dearly Beloved Brothers and Sisters Catechists, And all Faithful!
This Sunday, for the third year, the entire Catholic Church celebrates “Sunday of the Word of God,” which aims to encourage Christians to honour together the Word of God in order to bring Him closer to all the faithful.
Establishing this celebration, the Holy Father Francis emphasizes that this day devoted to the Bible should encourage Christians to deep their knowledge of the Word of God daily, “For we urgently need to grow in our knowledge and love of the Scriptures and of the risen Lord, who continues to speak his word and to break bread in the community of believers. For this reason, we need to develop a closer relationship with sacred Scripture; otherwise, our hearts will remain cold and our eyes shut…”(Aperuit illis, 8).
Our Church joins the initiative of the Holy Father in celebrating the Sunday of the Word of God. In particular, His Beatitude Sviatoslav, Father and Head of the Ukrainian Catholic Church, during the celebration of the first Sunday of the Word of God in 2020, said: “I would like all of us Christians to say: we cannot live without God’s Word.”
This year has been declared the Year of the Family by the Synod of Bishops of our Church. So, I ask you to introduce three things in our families this year:
1. Make sure each of our families has a Bible.
2. May the Bible be placed in our homes in a proper, dignified place, reminding us that the centre, foundation, and starting point of our thoughts, words, and actions is God.
3. Every day, or at least once a week, as we gather together in our families and communities, let us read and meditate on the Holy Scriptures! This will help us to overcome obstacles, temptations, insults and build our Domestic Church – in love for God and for one another.
His Beatitude Sviatoslav urges us, “I encourage you to read the Scriptures every day. I know that today, in fact, there is no person who does not have the opportunity to read the Holy Scriptures. We often have a dusty Bible in our book collections. We often collect various editions of the Holy Scriptures, but we seldom open them and delve into them.”
As we read God’s Word, meditate on it, and pray with it, we meet, we get to know, and receive Christ. The Word of God is alive and active when we listen to it and live in it.
Let us, therefore, ensure that the Word of God is in our hands, minds, homes, and our hearts.
In prayer,
+ DAVID (Motiuk)
Chair, Patriarchal Catechetical Commission,
Bishop, Eparchy of Edmonton
=//=//=//=
Христос рождається! – Славімо Його!
Високопреосвященні та преосвященні владики,всечесні та преподобні отці, преподобні сестри,брати і сестри катехити!
Цієї неділі – вже втретє – вся Католицька Церква відзначає неділю Божого Слова, метою якої є заохочувати християн до спільного вшанування Слова Божого, щоб наблизити Його до всіх вірних. Установлюючи це святкування, Святіший Отець Франциск наголошує, що день, присвячений Біблії, має спонукати християн до пізнавання Слова Божого кожного дня впродовж року, «бо нам необхідно зростати у знаннях і любові до Святого Письма й до Воскреслого, котрий не перестає ділитися Словом і Хлібом у спільноті віруючих. Тому, ми повинні бути ближчими зі Святим Письмом, інакше наші серця залишаться холодними, а очі заплющеними…» (Aperuit illis, 8).
Наша Церква долучається до ініціативи Святішого Отця щодо відзначення неділі Божого Слова. Зокрема, Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, підчас вшанування першої неділі Божого Слова у 2020 році, сказав:«Я б хотів, аби всі ми, християни, сказали: без Божого Слова ми не можемо жити.»
Цей рік Синод єпископів нашої Церкви проголосив Роком сім’ї. Отож, звертаюся до Вас з проханням запровадити у наших сім’ях цього року три речі:
1. Подбаймо, щоб у кожній сім’ї було Святе Письмо.
2. Хай Біблія буде у наших домівках на належному, гідному місці, нагадуючи нам, що центром, основою, точкою відліку наших думок, слів, вчинків є Бог.
3. Щодня або, принаймні, раз на тиждень, зібравшись разом у наших сім’ях та спільнотах, читаймо Святе Письмо і роздумуймо над ним! Це допоможе нам долати перешкоди, спокуси, образи і будувати нашу Домашню Церкву – в любові до Бога і одні до одних.
«Я закликаю вас щодня читати Святе Письмо. Знаю, що нині, фактично, немає людини, яка б не мала можливості читати Святе Писання. Ми часто маємо в наших книгозбірках Біблію, яка припадає пилом. Ми часто колекціонуємо різні видання Святого Письма, але рідко їх відкриваємо і заглиблюємося в них», – закликав Блаженніший Святослав.
Читаючи Боже Слово, роздумуючи над ним і молячись ним, ми зустрічаємо Христа, пізнаємо і приймаємо Його. Боже Слово – живе і діяльне, коли ми його слухаємо і живемо ним.
Подбаймо, отже, щоб Боже Слово було в наших руках, умах, домівках, наших серцях.
It was the night the dear Christ-Child came to Bethlehem. In a country far away from Him, an old, old grandmother or “baba” sat in her snug little house by her warm fire. The wind was drifting the snow outside and howling down the chimney, but it only made baba’s fire burn more brightly.
“How glad I am that I may stay indoors,” said baba, holding her hands out to the bright blaze.
But suddenly she heard a loud rap at her door. She opened it and her candle shone on three old men standing outside in the snow. Their beards were as white as the snow, and so long that they reached the ground. Their eyes shone kindly in the light of baba’s candle, and their arms were full of precious things – boxes of jewels, and sweet-smelling oils, and ointments.
“We have travelled far, Baba,” they said, “and we stop to tell you of the Baby Prince born this night in Bethlehem. He comes to rule the world and teach all men to be loving and true. We carry Him gifts. Come with us, Baba.”
But baba looked at the drifting snow, and then inside at her cozy room and the crackling fire. “It is too late for me to go with you, good sirs,” she said, “the weather is too cold.” She went inside again and shut the door, and the old men journeyed on to Bethlehem without her. But as baba sat by her fire, rocking, she began to think about the Little Christ-Child, for she loved all babies.
“Tomorrow I will go to find Him,” she said; “tomorrow, when it is light, and I will carry Him some toys.”
So when it was morning baba put on her long cloak and took her staff, and filled her basket with the pretty things a baby would like – gold balls and wooden toys – and she set out to find the Christ-Child.
But, oh, baba had forgotten to ask the three old men the road to Bethlehem, and they travelled so far through the night that she could not overtake them. Up and down the road she hurried, through woods and fields and towns, saying to whomsoever she met: “I go to find the Christ-Child. Where does He lie? I bring some pretty toys for His sake.”
But no one could tell her the way to go, and they all said: “Farther on, Baba, farther on.” So she travelled on and on and on for years and years – but she never found the little Christ-Child.
They say that old baba is travelling still, looking for Him. When it comes Christmas Eve, and the children are lying fast asleep, baba comes softly through the snowy fields and towns, wrapped in her long cloak and carrying her basket on her arm. With her staff she raps gently at the doors and goes inside and holds her candle close to the little children’s faces.
“Is He here?” she asks. “Is the little Christ-Child here?” And then she turns sorrowfully away again, crying: “Farther on, farther on!” But before she leaves she takes a toy from her basket and lays it beside the pillow for a Christmas gift. “For His sake,” she says softly, and then hurries on through the years and forever in search of the little Christ-Child.
Unlike the elderly grandmother – baba, WE KNOW the road to Bethlehem, for today we have traveled together with the angels, the wise men and the shepherds to rejoice with Mary and Joseph in the birth of the Christ-Child, who came into this world, taking upon Himself flesh, becoming one of us, that we may know how precious and loved we are by God.
Let us get to know this Christ-Child better – one day at a time, throughout the entire year – by being every-more attentive to our relationship with God, to our faith, to our prayer, to our Church, so that when our family and friends, our neighbours and our community approach us and ask “Where is the Christ-Child?,” we may respond, “Yes, I KHOW HIM! He lives here in my heart, here in my home with my family, here in my Church, here in my community. Yes, I know Him very well. Let me tell you about Him.”
And in this way the story of Christmas – of Jesus’ birth, of God’s presence among us – will continue to inspire the world, transforming it through peace and love into the Kingdom of God here on earth.
As we celebrate the Feast of the Nativity of Our Lord, may Christ, truly bless you and your family with peace, love and joy, now and in the New Year!
Christ is Born! Glorify Him!
Bishop David Motiuk
Eparchy of Edmonton
КАЗКА ПРО БАБЦЮ
Христос Раждається! Славіте Його!
Хочу розказати Вам казку, яка відбулася багато років тому, тоï ночі коли Дитятко Ісус народився в Вифлеємі. В одній краïні далеко від місця де Ісус народився, старенька бабуня, яку в селі всі звали “Бабця” сиділа в своïй теплі хатинці біля вогнища. Вітер скавулів і дув снігом, але це зовсім не турбувало Бабцю; навпаки, чим більше дув вітер, тим краще грів вогонь.
“Яка я шаслива, що у мене телпла хата і не треба кудесь ходити,” думає Бабця та далі гріється перед вогнем.
Раптом, хтось сильно застукав у двері. Бабця поволеньки відкриває двері, й при світлі свічки бачить трьох стареньких дідусів, що стоять на засніженім порозі. Бороди у них білі як сніг, а такі довгі, що стеляться по землі. Очі дідусів мило віддзеркaлюють світло свічки, що тримала бабця в руці, а в ïхніх обіймах блищать дорогоційні подарунки—коробочки наповнені коштовними камінями, пахучими маслами й оліями.
“Пройшли ми дуже далеку дорогу, розповідають дідусі, але ми зупинилися в тебе, Бабцю, щоб розказати тобі про Князя Дитятко, який народився цієï ночі в Вифлеємі. Він прийшов на землю, щоб царювати на землі і навчати усіх бути люблячими і вірними. Ми йдемо, щоб принести Йому дари. Ходи з нами Бабцю, щоб привітати Дитятко Ісуса!”
Бабця глянула на завірюху, що віяла за плечами дідусів а тоді дивиться в свою теплу кімнату, де протріскувало вогнище. “Здається, що уже дуже пізно мені кудись виходити,” відповіла Бабця, “та й ще до того, мороз тріщить цієï ночі” відповідає старенька. Бабця закрила двері та повернулася в кімнату. Дідусі продовжили без бабуні. Бабця гойдається перед вогнем та й думає про Немовлятко Ісуса. Вона любила усіх маленьких дітей.
“Завтра, піду і пошукаю Дитятко Ісуса,” вирішила бабця, “Завтра, коли сонце світить; подарую Йому гарні забавки”.
Наступного ранку, Бабця вдягнула довгий, теплий плащ, взяла паличку в руки, наповнила кошик цікавими подарунками – золоті кульки і дерев’яні забавки – та пішла в дорогу шукати Дитятко Ісуса.
Але, Бабця забула одну річ – вона забула запитати трьох старців дорогу до Вифлеєма. А старці зайшли так далеко, що бабця не могла ïх наздогнати. Шукала бабця дорогу. Блукала по лісах, полях і містах, питала усіх подорожуючих: “Я шукаю Дитятко Ісуса. Чи знаєте місце де він знаходиться? Я несу Йому гарні забавки”.
Ніхто Бабці не зміг допомогти; усі ïй однаково відповіли, “ідіть бабцю, вони пішли далі”. Бабця човгала дальше, повільно ішла вона зі своєю паличкою, далі й далі. Крок за кроком, рік за роком, шукала бабця ясла де лежить Дитятко Ісус. На жаль, бабця не могла відшукати дорогу до місця, де знаходиться маленький Ісус.
Говорять, що бабця надалі шукає дорогу до Ісуса. Розповідають, що кожного року в ночі перед Різдвом Христовим коли діточки у своïх ліжечках сплять солодким сном, Бабця, одягнена в своєму довгому, теплому плащі та з кошиком у руці тихенко стукає паличкою в двері, входить у кімнати де сплять дітоньки і прихиляється до кожного личка та питає, „Чи Ісус тут знаходиться? Чи то тут спить Дитятко Ісус?” І сумно бабця відвертається з наповненими сльозами очима та шамотить собі, “дальше, ще трішки дальше”. Перед тим як бабця виходить із спальні, вона вибирає з кошика і залишає забавку на подушці кожноï дитини. “Це ради Нього,” шепоче Бабця, та продовжує рік за роком на віки вічні шукати Дитятко Ісуса.
А ми, дорогі браття і сестри? У нас по іншому. Бабця не знає дорогу до Дитятка Ісусa. А ми? МИ ЗНАЄМО дорогу до Вифлеєма. Сьогодні, ми разом з ангелами, мудрецями зі сходу та пастушками тішимося з Марією, із Йосифом про народження Дитятка Ісусa; народження того, хто прийшов в світ, беручи на себе людське тіло, став одним із нас, щоб ми знали і відчули Божу безмежну любов до кожного з нас.
То ж пізнаймо глибше Дитятко Ісуса – день за днем, протягом цілого року. Прислухаймося краще до нашого особистого відношення до Бога, до віри, до молитви, до церкви — щоб коли, чи то наша родина, чи друзі, чи в громаді нас запитають, “Де знаходиться Дитятко Ісус?” ми зможемо ïм відповісти: “я знаю його; він тут – у моïм серці, тут – у моïм домі, з моєю родиною, тут – у моïй церкві, в моïй громаді. Так, я знаю Ісуса дуже добре. Давайте, я вам розкажу все, що знаю про Нього.
І таким чином, подія про Різдво – про народження Христа — ця вістка, що З нами Бог – надалі надихне у світ своє святе повітря, перетворюючи нашу земну кулю миром і любов’ю у Царство Боже між нами.
Святкуючи Празник Господнього Рождества, нехай Христос поблагословить Вас і Вашу сім’ю миром, любов’ю і радістю, зараз і в новому році!
Recent Comments