I am deeply grateful to our Lord Jesus Christ and the Holy Mother of God for guiding me through this period of ill health. I extend my heartfelt thanks to the parish communities, church organizations, bishops, clergy, and the faithful for the Divine Liturgies and multitude of prayers offered for my good health.
Having completed my time of hospitalization, I am now embarking on a period of recuperation to regain my strength. I also wish to express my profound gratitude to all the hospital staff, particularly Dr. Terry and Dr. Andrea Babick, for their exceptional medical care.
At this time, I am still unable to conduct liturgical services or receive well-wishers. I am very appreciative of Bishop Andriy and the chancery staff for managing the affairs of Archeparchy, and I trust they will continue to do so.
I also extend my thanks to the clergy, church leaders, and faithful of other Churches and denominations who have reached out with their prayers and support.
In closing, I pray that you all experience and enjoy the peace of the Christ Child, born in Bethlehem for our salvation.
To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters and Brothers, Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada
Christ is Born! Let us Glorify Him!
“The whole universe is today filled with joy, for Christ is born of a Virgin.”
(Matins of Christmas)
Dear Brothers and Sisters in Christ,
Our celebration of the birth of Christ proclaims joy especially amid difficult times in our world at this present moment: The Christmas carols we sing in Ukrainian and English speak of joy that results from the birth of our Saviour, Jesus Christ, – “Nova Radist’ Stala” and “Joy to the World.” Joy transforms our experiences and joy gives us life. Our Christmas Gospel reading tells us that the astrologers were overjoyed at seeing the star over Bethlehem; let us open our eyes so that God can lead us on the right path. In our Christmas Matins and then during the Divine Liturgy, we announce after receiving the Holy Eucharist, “The whole universe is today filled with joy, for Christ is born of a Virgin.” The joy brought about by Christ’s birth changes everything, because God is with us.
This repeated singing and hearing of joy because of Christ’s Birth nurtures our hearts and minds to believe and understand that God is in control of all things and that our fears and our worries will not change anything. In the face of war, crises, and instability, the joy we experience at Christmas is an antidote to fear and a reminder that God will provide, that God transforms death into life, that God is the source of all hope.
Joy and hope are intimately connected. Joy means having renewed hope. We need joy and hope in our lives and in our world. Joy is not an exuberant happiness that fades quickly and leaves us feeling empty. Joy is a lasting conviction that God is our Lord and that God has compassion on all people. Joy is the belief that God is our hope.
The Jubilee Year is a time of joy and hope that begins during this Christmas Season of 2024 and lasts until December 28, 2025 in Eparchies and on January 6, 2026 at St. Peter’s Basilica in Rome. Pope Francis has given the theme of “Pilgrims of Hope” to the Ordinary Jubilee of 2025. Let us take the joy of Christmas throughout the entire Jubilee year as we mark and celebrate the jubilee as individuals, families, parishes, and the entire people of God.
Being a pilgrim means packing light for the journey. We must remember to pack joy as pilgrims of hope this year. It does not weigh much, but it is necessary. Whether we are making a pilgrimage to Rome to walk through one of the four holy doors or whether we participate in a local pilgrimage in our Eparchy during the Jubilee, we take joy and hope with us. When we experience God’s great forgiveness during the Sacrament of Penance during this Jubilee and always, we receive joy and hope. When we give hope to others through our works of kindness and mercy this year, we share joy with the world.
We, the Ukrainian Catholic Bishops of Canada, pray for each one of you and your family throughout our country. We hold our suffering brothers and sisters in Ukraine in prayer knowing that the celebration of Christ’s Birth will bring great joy and hope in the midst of great darkness of war. May our Holy Mother protect and guide all of you.
Christ is Born! Let us Glorify Him!
Yours in Christ, source of joy and hope born in Bethlehem,
+ Lawrence Huculak, OSBM
Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ David Motiuk
Eparchial Bishop of Edmonton
+ Bryan Bayda, C.S.s.R.
Eparchial Bishop of Toronto
+ Michael Kwiatkowski
Eparchial Bishop of New Westminster
+ Michael Smolinski, C.S.s.R.
Bishop of Saskatoon
+ Andriy Rabiy
Auxiliary Bishop of Winnipeg
+ Michael Wiwchar, C.S.s.R.
Bishop Emeritus of Saskatoon
+ Stephen Chmilar
Bishop Emeritus of Toron
Given on December 6, 2024
On the Feast of St. Nicholas, the Wonderworker, Archbishop of Myra in Lycia
братам та сестрам у Христі Української Католицької Церкви в Канаді
Христос Рождається! Славімо Його!
«Вся вселенна сьогодні наповнилася радістю, бо Христос народився від Діви.»
(Різдвяна Утреня)
Дорогі у Христі браття і сестри,
Наше святкування Різдва Христового звіщає радість, особливо у важких обставинах, які переживає наш світ у теперішній час: Різдвяні колядки, які ми співаємо українською та англійською мовами, проголошують радість, яка випливає з народження нашого Спасителя, Ісуса Христа. «Нова радість стала», «Радість світу». Радість перемінює наш досвід та дає нам життя. У різдвяному євангельському читанні розповідається, що звіздарі зраділи, побачивши зірку над Вифлеємом; відкриймо і ми свої очі, щоб Бог міг провадити нас правильною дорогою. У нашій Різдвяній Утрені та підчас Божественної Літургії, після прийняття Пресвятої Євхаристії, ми проголошуємо: «Вся вселенна сьогодні наповнилася радістю, бо Христос народився від Діви.» Радість, яку приносить народження Христа, змінює все, бо з нами Бог.
Цей багаторазовий спів і слухання радості з приводу Різдва Христового навчає наші серця та розум вірити і розуміти, що Бог управляє всім і що наші страхи та тривоги нічого не змінять. Перед обличчям війни, криз і нестабільності, радість, яку ми переживаємо на Різдво, є протиотрутою від страху і нагадуванням про те, що Бог подбає, що Бог перетворює смерть на життя, що Бог є джерелом кожної надії.
Радість і надія тісно пов’язані між собою. Радість означає мати оновлену надію. Ми потребуємо радості і надії в нашому житті та в нашому світі. Радість – це не таке щастя, яке швидко минає і залишає відчуття порожнечі. Радість – це стійке переконання, що Бог є нашим Господом і що Бог милосердний до всіх людей. Радість – це віра в те, що Бог є нашою надією.
Ювілейний рік – це час радості та надії, який розпочинається в цей Різдвяний час 2024 року і триває до 28 грудня 2025 року в єпархіях та до 6 січня 2026 року в базиліці Святого Петра в Римі. Папа Франциск вибрав тему «Паломники надії» для чергового Ювілею 2025 року. Отож несімо цю радість Різдва Христового протягом усього Ювілейного року, відзначаючи та святкуючи цей ювілей особисто, родинами, парафіями та всім Божим народом.
Бути паломником означає запастися світлом для подорожі. Цього року, як паломники надії, ми повинні не забути взяти з собою радість. Вона не важить багато, але вона необхідна. Незалежно від того, чи ми здійснюємо паломництво до Риму, щоб пройти через одні з чотирьох святих дверей римських базилік, чи беремо участь у місцевому паломництві в нашій єпархії під час Ювілею, ми беремо з собою радість і надію. Коли ми відчуваємо велике Боже прощення під час Таїнства Покаяння під час цього Ювілею і завжди, ми отримуємо радість і надію. Коли ми даруємо надію іншим через наші добрі діла і чинимо милосердя цього року, ми ділимося радістю зі світом.
Ми, українські католицькі єпископи Канади, молимося за кожного з вас та ваші родини по всій нашій країні. Ми молитовно підтримуємо наших стражденних братів і сестер в Україні, знаючи, що святкування Різдва Христового принесе повноту радості і надії посеред великої темряви війни. Нехай Пресвята Богородиця оберігає і провадить усіх вас.
Христос Рождається! Славімо Його!
Ваші у Христі, народженого у Вифлеємі, Який є джерелом радості та надії,
+Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ
Митрополит-Архиєпископ Вінніпезький
+Давид Мотюк
Єпарх Едмонтонський
+Браян Байда, ЧНІ
Єпарх Торонтонський
+Михайло Квятковський
Єпарх Ню Вестмінстерський
+Михайло Смолінський, ЧНІ
Єпарх Саскатунський
+Андрій Рабій
Єпископ-помічник Вінніпезький
+Михайло Вівчар, ЧНІ
Єпарх-емерит Саскатунський
+Степан Хміляр
Єпарх-емерит Торонтонський
Дано 6 грудня 2024 року
на празник св. Миколая Чудотворця, архиєпископа Мир Лікійських
We are delighted to invite you to our Annual Eparchial Gala, an evening of unity, generosity, and hope.
This is not just another event—it’s a special occasion dedicated to making a lasting difference in the lives of Ukrainian children and students in Canada and Ukraine as they build a future filled with hope and opportunity.
📅 Sun, Dec 29 🕔 5- 9 PM
📍 Holy Eucharist Cathedral
501 4th Ave, New Westminster
Start the night with a wine reception, followed by a concert of hope, and conclude with a gourmet dinner filled with purpose and generosity.
7 грудня 2024 року Папа Франциск ввів до Колегії кардиналів нових членів, між якими – єпископ Української Греко-Католицької Церкви в Австралії Микола Бичок, кардинал-пресвітер із титулом Святої Софії.
«Повернутися до серця, щоби знову ступити на той самий шлях, що й Ісус, – ось чого ми потребуємо. І сьогодні, особливо вам, дорогі брати, що отримуєте кардинальський сан, я хотів би сказати: дбайте про те, щоби ступати дорогою Ісуса», – сказав Папа Франциск, проповідуючи під час загальної прилюдної консисторії кардиналів, яку він у суботу, 7 грудня 2024 року, провів у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди введення в сан 21 нового кардинала, між якими був і владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський УГКЦ в Австралії.
Screenshot
ЗРОСТАТИ У ЗДАТНОСТІ СЛУЖИТИ ТА ЛЮБИТИ На початку богослужіння, що відбувалося у формі Літургії слова, із вітальним словом від імені нових кардиналів звернувся архиєпископ Анджело Ачербі, вислужений Апостольський нунцій, який, маючи 99 років, став найстаршим членом Колегії кардиналів. Він склав подяку Святішому Отцеві разом із запевненням у тому, що всіх їх об’єднує прагнення служіння церковній єдності. «Як знак і вираження нашого признання Вашій Святості ми хочемо приєднатися до Вашої молитви до Господа Ісуса, щоб із Його Серця витекли для всіх нас ріки живої води, щоби скріпити нашу здатність любити та служити», – сказав він. Після цього Папа Франциск прочитав молитву. Далі прозвучав уривок з Євангелія від Марка, у якому йдеться про те, як «у дорозі» до Єрусалиму, де на Нього чекали страсті, Ісус розповідав учням про те, що має статися, і що Він по трьох днях воскресне. Тоді двоє учнів приступили із проханням «сидіти ліворуч і праворуч» Нього в Його царстві, що спричинило невдоволення в інших.
Screenshot
ГЛИБОКИЙ КОНТРАСТ На початку проповіді Святіший Отець зауважив, що Ісус йде дорогою вгору, прямуючи до Єрусалиму, а Його сходження «не є сходженням до слави цього світу, а до Божої слави, що охоплює сходження у провалля смерті». Однак учні уявляють іншу долю… «Євангеліє акцентує на цьому драматичному контрасті: у той час, як Ісус іде важкою дорогою в гору, яка приведе Його на Голгофу, учні думають про плавне сходження Месії-переможця», – сказав проповідник, зазначивши, що ми не повинні цьому дивуватися, це може трапитися і з нами, коли серце «піддасться засліпленню блиском престижу, спокуси влади чи надто людським ентузіазмом задля нашого Господа». Ось чому важливий заклик св. Августина «повернутися до серця», щоби «ступати дорогою Ісуса».
У ЦЕНТРІ ВСЬОГО
Далі Святіший Отець пояснив, що ступати дорогою Ісуса означає передовсім «повернутися до Нього та поставити Його в центрі всього». Іноді трапляється, що в духовному житті чи в душпастирстві можемо зосередитися на другорядних речах, коли «зовнішні речі переважають над тим, що є справді вартісним», коли ми «занурюємося в діяльність, яку вважаємо невідкладною, не досягаючи серця». «Натомість нам завжди потрібно повертатися до центру, відновлювати основу, позбавлятися зайвого, щоб зодягнутися у Христа (пор. Рим. 13, 14). Слово “cardine-петля” також нагадує нам про це, вказуючи на стрижень, на який вставляють дверні завіси, – це тверда точка опори, підтримки. Так ось, дорогі браття, Ісус є фундаментальною точкою опори, центром тяжіння нашого служіння, “кардинальною точкою”, яка спрямовує все наше життя», – мовив Папа.
Screenshot
ПРАГНЕННЯ ЗУСТРІЧІ Другим елементом ступання дорогою Ісуса проповідник назвав «дбання про прагнення зустрічі». Він звернув увагу на те, що Ісус ніколи не ступає самотньо, Його стосунки з Отцем не відокремлюють Його від болю світу. Ба більше, Христос прийшов саме для того, «щоб лікувати рани людини та полегшити тягар її серця».
«І ось на цьому шляху Господь зустрічає обличчя людей, позначені стражданнями, стає близьким до тих, хто втратив надію, підносить тих, хто впав, зцілює тих, хто перебуває в недузі. Дороги Ісуса наповнені обличчями та історіями, і, проходячи, Він втирає сльози тих, хто плаче, “зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани” (Пс. 147, 3)», – зазначив Святіший Отець. БУДУВАТИ ЄДНІСТЬ Врешті, як мовив далі Папа, «ступати дорогою Ісуса означає бути будівничими сопричастя та єдності». Коли у гроні учнів «хробак суперництва руйнував єдність», дорога, якою ступає Ісус, веде Його до Голготи, де на хресті Він звершує свою місію, яка полягає в тому, «щоб ніхто не був втрачений, щоб нарешті впала стіна ворожості, щоб всі ми відкрили, що є дітьми того самого Отця та братами між собою». «Тому, звертаючи свій погляд на вас, що походите з різних історій та культур і представляєте католицькість Церкви, Господь закликає вас бути свідками братерства, ремісниками сопричастя та будівничими єдності», – сказав проповідник, звертаючись до нових кардиналів, запрошуючи разом ступати дорогою Ісуса, «з покорою, зі зчудуванням, з радістю».
Screenshot
ВВЕДЕННЯ В САН НОВИХ КАРДИНАЛІВ Після короткої паузи для роздумів, Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, у якій, зокрема, вказано на те, що червоний колір їхнього одягу означає, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та найдальших закутинах світу. Потім він проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардиналапресвітера чи кардинала-диякона. Після слів Наступника святого Петра, проказавши Символ віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Римському Архиєреєві. Далі Святіший Отець наклав на голову кожного з них червоний головний убір особливої форми, колір якого символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, та кардинальський перстень як знак гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою. З рук Святішого Отця всі вони отримали також буллу про надання титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, що є знаком участі в пастирському піклуванні Єпископа Риму у Вічному місті. Кардинал Микола Бичок отримав титул кардинала-пресвітера Святої Софії. Цей титул мали також українські кардинали Мирослав Іван Любачівський та Любомир Гузар. Також головний убір кардинала Миколи спеціальної форми, що відповідає візантійській літургійній традиції.
Screenshot
Як повідомляє пресслужба Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра і Павла, оскільки владика Микола Бичок належить до Східної Католицької Церкви, його одежа дещо відрізнялася від традиційного одягу решти кардиналів. Він був одягнений у мантію старокиївської традиції пурпурового кольору з вишитими образами Петра й Павла. А на голові, відповідно до української монашої традиції, – кукіль чорного кольору за стилем часів Берестейської унії XVII століття, оздоблений тонкою червоною каймою.
Кардинал Микола Бичок став сьомим кардиналом в історії УГКЦ. До нього цієї гідності удостоювалися патріарх Любомир Гузар (1933–2017), патріарх Мирослав Іван Любачівський (1914–2000), патріарх Йосиф Сліпий (18921984), митрополит Сильвестр Сембратович (1836–1898), митрополит Михайло Левицький (1774–1858) та митрополит Ісидор Київський (1385–1463).
Screenshot
У межах Консисторії проголошення нових кардиналів існує традиція здійснювати «візит ввічливості» до нових кардиналів. Тож одразу після завершення Консисторії духовенство та вірні, які прибули до Риму з різних куточків світу, щоб розділити радість цієї події із владикою Миколою, мали нагоду зустрітися з новопроголошеним кардиналом у Залі Благословення, що над входом до базиліки Святого Петра.
On Saturday, December 7, 2024, at St. Peter’s Basilica in the Vatican, His Grace Bishop Mykola Bychok, Eparch of the Eparchy of Saints Peter and Paul of Melbourne for Ukrainian Catholics in Australia, New Zealand, and Oceania, was elevated to the dignity of Cardinal of the Holy Roman Church by His Holiness Pope Francis.
The ceremony took place in St. Peter’s Basilica and began with a short prayer and a reading from the Gospel of Mark. In this passage, James and John, the sons of Zebedee, ask Jesus to allow them to sit at His right and left in His glory. Then Jesus called them and said to them, “You know that those who are supposed to rule over the Gentiles lord it over them, and their great men exercise authority over them. But it shall not be so among you; but whoever would be great among you must be your servant, and whoever would be first among you must be slave of all. For the Son of man also came not to be served but to serve, and to give his life as a ransom for many.” (Mark 10:42–45).
Following the Gospel reading, Pope Francis delivered a homily, emphasising that the cardinal’s ministry must have Jesus Christ and His teachings as its centre, foundation, and primary focus.
After the homily, the formal ceremony of creating the new cardinals began. Pope Francis declared: “Dear brothers and sisters, we are about to carry out an agreeable and solemn task of our sacred ministry. It chiefly concerns the Church of Rome, but it also affects the entire ecclesial community: we will call certain of our brethren to enter the College of Cardinals, so that they may be united to the Chair of Peter by a closer bond our apostolic ministry. Having been invested with the sacred purple, they are to be fearless witnesses to Christ and his Gospel in the City of Rome and in faraway regions. Therefore, by the authority of almighty God, of Saints Peter and Paul and our Own, we create and solemnly proclaim Cardinals of Holy Roman Church these brothers of ours.” He then read the names of the newly proclaimed cardinals.
The new cardinals recited the Profession of faith and took an oath of fidelity, pledging to remain faithful to Christ and His Gospel for the rest of their lives. They also promised to remain obedient to the Holy Apostolic Roman Church and the Holy Father and to join the ranks of the Roman clergy, working closely with Pope Francis and his canonical successors.
Each cardinal received a scarlet biretta, symbolising the dignity of the cardinalate and their readiness to defend the Christian faith with courage, even to the point of martyrdom. They also received a cardinal’s ring, signifying their love for the Church, which is strengthened by the love of the Prince of the Apostles. Additionally, each cardinal was assigned with the title/deaconry of titular church in honour of Almighty God and Saints Peter and Paul. Bishop Mykola received the title of Basilica of Santa Sofia, which will now be his cardinal seat in Rome.
It is worth noting that, as Bishop Mykola belongs to the Eastern Catholic Church, his vestments differed somewhat from the traditional attire of the other cardinals. He wore a purple robe in the old Kyivan tradition, adorned with embroidered images of Saints Peter and Paul. On his head, he wore a black koukoul in accordance with Ukrainian monastic tradition, styled after the 17th-century Brest Union and trimmed with a thin red border.
On this day, in addition to Bishop Mykola Bychok, 20 new cardinals were created.
As part of the Consistory for the Proclamation of New Cardinals, there is a tradition known as a “courtesy visit” to the new cardinals. Immediately after the Consistory, clergy and faithful from around the world who had come to Rome to share in this joyous event with Bishop Mykola had the opportunity to meet the newly proclaimed cardinal in the Hall of Blessing (Aula della Benedizione), located at the entrance to St. Peter’s Basilica.https://www.facebook.com/plugins/video.php?
Recent Comments