Сьогодні на Літургії для українських греко-католицьких громад долини річки Фрейзер (Абботсфорд-Чілівак, Суррей, Мейпл Рідж) ми мали незвичну Літургію. Запрестольною іконою – було чудове озеро Johnes Lake, а ікони намалював сам Творець. Як добре бути з Господом і у колі друзів. Чудова природа, чудовий молитовний кемпінг, чудова молодь, діти і християнські родини… Що може бути краще?
Today at the Liturgy for the Ukrainian Catholic communities of the Fraser River Valley (Abbotsford-Chilliwack, Surrey, Maple Ridge) we had an unusual Liturgy. The most picturesque Johnes Lake served us an icon behind the Altar, and the rest of the icons were drawn by the Creator Himself. How good it is to be with the Lord and in the circle of friends. Wonderful nature, wonderful prayer camping, wonderful youth, children and Christian families… It does not get any better than this?
I would like to thank Fr. Joseph and the entire St. Joseph’s parish community for having us here today. Thank you for preparing such a reception for all of us. Thank you for welcoming Fr. Steven in your parish one last time.
Fr. Steven suffered from many illnesses and this was how I met Fr. Steven shortly after I was ordained a priest and arrived in Vancouver some 15 years ago. I think I met him on one, maybe two, occasions, but I could tell that he was suffering.
I didn’t see much of Fr. Steven as he was getting medical treatments. He spent some time in Saskatoon when he was under the care of the Sisters of St. Joseph who were looking after him until he was well enough to return home.
After Fr. Steven returned home, he settled in Duncan where I visited him along with Bishop Ken Nowakowski. But I wouldn’t necessarily say that we kept in touch much, as I lived in New Westminster at the time. And besides being brothers in priesthood, we didn’t really share any friendship.
Everything changed when I was transferred to St. Nicholas parish in Victoria (Fr. Steven was ordained at St. Nicholas on June 3, 1990) and shortly after that I was appointed to St. Michael parish in Nanaimo.
So, about 6 years ago I started taking weekly trips from Victoria to Nanaimo. And guess what’s halfway between Victoria and Nanaimo? Duncan. And guess who lived in Duncan? Fr. Steven.
Duncan became home to Fr. Steven. He settled in Duncan Manor. He found a community at St. Edward the Confessor parish and started to attend meetings of the Knights of Columbus and be their chaplain. I want to say thank you to all of you for welcoming him and for making him feel at home.
There was only one thing that Fr. Steven was missing and that was his Ukrainian heritage. Something that was in his blood, as he would often say. And what he was missing is an opportunity to celebrate Divine Liturgies and other services in a Ukrainian Catholic Church. And that opportunity became a reality 6 years ago when I was appointed at St. Michael’s parish in Nanaimo.
Shortly after that I reached out to Fr. Steven and we made arrangements for Saturday pickup. Communication was a bit of a challenge as Fr. Steven didn’t have a cell phone until a year ago. It took another month or so for him to figure out how to send text messages from his phone. He was a late bloomer 🙂
Having Fr. Steven with me was like having an assistant priest. Sometimes he was an assistant priest and sometimes I was. And when I was under stress, Fr. Steven was always there for me. Even when I wasn’t asking. But he knew. After all, Fr. Steven had so much more pastoral experience than I did.
Before going on a medical leave he served in a number of parishes across BC including Kamloops, Vernon, Grindrod. He substituted in many others. And over the years when I would meet his former parishioners they all had only good things to say about Fr. Steven.
St. Michael’s parish in Nanaimo became like home to Fr. Steven and the parishioners became this family. Thank you for caring for Fr. Steven all these years, for driving him on Saturdays to the parish, especially after I was transferred from Nanaimo.
Fr. Steven was a completely different person from the person I met 15 years ago. And to me this was real Fr. Steven, and not the one from the past. I remember one Saturday Fr. Steven became a part of my homily when I was talking about people we meet and changes they make in our lives, and I said something like “Fr. Steven was hitchhiking to Nanaimo … and I picked him up because he looked so harmless …” When I carefully turned around I saw him laughing, genuinely laughing. Later it became our go-to joke.
But besides missing being a part of the parish life there was one other thing that he was missing and that was time together with his brother priests. So, he was always looking forward to spending time with us at conferences and retreats, to be in our company and he was always excited. Dear Bishop Michael, dear fathers, all I can tell you is that Fr. Steven had a tremendous amount of respect and admiration for you.
Fr. Steven was a kind, gentle, loving and caring priest. Those who knew him, especially those who would receive an email from him can confirm that Fr. Steven would finish his emails, or Facebook posts, text messages with the phrase “God is love”. That’s the message that he was preaching with his life.
So, I think that it’s only appropriate to conclude this chapter of Fr. Steven’s life with words “God is love”, because now he’s beginning the next chapter of his life where the God of love will be his companion for eternity.
“Grant, O Christ, that your servant Steven who has gone from this life to You, may be received in your unspeakable glory where happiness reigns and the sound of pure joy is always heard.”
Parastas – Thursday, July 25 at 6:00 PM at St. Joseph’s Catholic parish (9731 Elm St, Chemainus BC)
Funeral Divine Liturgy – Friday, July 26 at 10:00 AM at St. Joseph’s Catholic parish (9731 Elm St, Chemainus BC). Reception at the parish hall to follow.
Burial – following the reception the burial will take place at St. Michael and All Angels Cemetery (9489 Chemainus Road, Chemainus BC)
It is with a heavy heart that I announce the sudden passing of my brother, Fr. Steven J. Basarab at the age of 62.
Predeceased by parents Stefan and Erna, brother Bill and half-brother Nikolay; Fr. Steven is survived by his sister Mary Ann (Ken), as well as aunts, nieces, nephews and extended family.
When Steven was in his early twenties, he attended the Seminary in Ottawa, later becoming a deacon and then a priest of the Diocese of New Westminster. He looked after his flocks, first in Kamloops, then later in Vernon and Grindrod, BC, before moving to Nanaimo. He spent his last years living in Duncan, but still making regular trips to Nanaimo generously helping all those he could reach.
Many people may not know that before becoming a priest, he took a bartending course after graduating from high school. When he completed the course, the class was going to a bar to celebrate, however, he could not attend due to the fact that he was only 18 years old and technically underage! He also worked at Noos Pizza, which was a very popular place at the time in Chemainus, making pizzas. Steven also learned to play the drums and had his drums set up in the double garage of the family home. There was a time in his life that he was also considering joining the Armed Forces, however, the priesthood called him at the same time, so he made his life choice.
Sadly, in the last years of his life, Father Steven suffered from many health issues. It brings the family comfort knowing that he is in a better place with his family members who have gone before him and is no longer suffering.
He will be greatly missed by his sister and extended family. There was a great respect between Fr. Steven and his sister, even if they had different views.
In lieu of flowers, donations in Fr. Steven’s memory may be made to the Heart and Stroke Foundation or a charity of your choice.
Here today, let us live together the experience of God’s love, especially in the Holy Sacraments of Christ’s Church. Let us receive the Body and Blood of our Savior in the Sacrament of the Eucharist and view the world with the bright eyes of God,” urged His Beatitude Sviatoslav, the Father and Head of the UGCC, during his sermon on Sunday, July 14, at the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
The bishops of the UGCC from Ukraine and around the world concelebrated with the Head of the Church. This year’s Divine Liturgy in Zarvanytsia also marked the solemn conclusion of the UGCC Synod of Bishops.
“Together, we have witnessed here that our Church is like a mother’s womb that unites Ukrainians in Ukraine and in the diaspora, being a space of solidarity and exchange of gifts, mutual support, and assistance, without which Ukraine cannot stand,” said the Primate.
“Today, the Lord God Invites Us to Shine His Light of Hope on the World,” Says Head of the UGCC in Zarvanytsia
July 15, 2024, 13:1046
Here today, let us live together the experience of God’s love, especially in the Holy Sacraments of Christ’s Church. Let us receive the Body and Blood of our Savior in the Sacrament of the Eucharist and view the world with the bright eyes of God,” urged His Beatitude Sviatoslav, the Father and Head of the UGCC, during his sermon on Sunday, July 14, at the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
The bishops of the UGCC from Ukraine and around the world concelebrated with the Head of the Church. This year’s Divine Liturgy in Zarvanytsia also marked the solemn conclusion of the UGCC Synod of Bishops.
“Together, we have witnessed here that our Church is like a mother’s womb that unites Ukrainians in Ukraine and in the diaspora, being a space of solidarity and exchange of gifts, mutual support, and assistance, without which Ukraine cannot stand,” said the Primate.
First, the Head of the Church greeted all the pilgrims who arrived for the pilgrimage to the Marian Spiritual Center “Zarvanytsia,” emphasizing that in this miraculous place, everyone experiences God’s presence. It is worth noting that this year, about 30,000 pilgrims attended the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia.
While interpreting the Gospel passage, His Beatitude Sviatoslav emphasized that “the true Good News that speaks to our hearts today through the Word of God is the gospel of how God looks at us with his bright eye.”
The Primate explained that the bright eye is God’s eye that shines on us, giving us His love and infusing the Holy Spirit into our hearts. And God’s love is the essence and source of human hope.
He believes that every person is a vessel and a lamp of God’s word. Christians possess a unique opportunity to receive God’s light and shine it on other people.
“When we view the world, people, and ourselves with God’s gaze of love, then we have a bright eye,” explained the Patriarch and added: “When we look at another person and think about what we can give them, how to love them, then our eye is bright in relation to them.”
“Today, the Mother of God called us all here to experience God’s love towards us, to cast all our burdens here in confession, to give all our pains and tears into the hands of our Heavenly Mother. She herself is ready to take all this from us personally today, now, and transmit the light of God’s life to us,” His Beatitude Sviatoslav emphasized.
Quoting Taras Shevchenko, the renowned Ukrainian prophet, the preacher explained that the Russian invader “not only watches us with his black eye but wants to drag Ukraine into the coffin that is prepared for him.”
“Today, we desire that the power of God in all its fullness be manifested in the body of the exhausted, wounded people. For it is from this power of the resurrected Christ that hope shines upon us. It is the secret of our invincibility, immortality, and the resilience of our spirit. It is from there that the light shines for victory over the insatiable eye of the Russian invader,” the Primate emphasized.
“Mother of God, save Ukraine, save each of us!” concluded His Beatitude Sviatoslav with a prayer, “O Theotokos, with You and in You our people walk to the day of victory of good over evil.”
At the end of the Liturgy, the blessing of God was conferred together with the Head of the Church by the Redemptorist priests released from Russian captivity, Fr. Ivan Levytsky and Fr. Bohdan Geleta.
Afterward, the rector of the large Marian pilgrimage center in Lourdes (France), Fr. Michel Daubanes, expressed solidarity with the Ukrainian people and presented a statue of Our Lady of Lourdes: “I express the support of all of us who serve in Lourdes, in this holy place, from all the priests, workers, and the Ukrainian parish in Lourdes. I express the support of all those who believe in Christ at this time when you are undergoing great trials.”
As we informed earlier, the All-Ukrainian pilgrimage to Zarvanytsia began on Saturday, July 13, with a candlelight procession of pilgrims from the parish church of Zarvanytsia to the place of the apparition of the Virgin Mary. Then, on the square in front of the basilica, a Moleben to the Mother of God was held, led by His Beatitude Sviatoslav. Most Rev. Bohdan Dziurakh delivered the sermon.
У Марійському духовному центрі «Зарваниця» вперше упродовж 2–12 липня 2024 року відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Єпископи з цілого світу з’їхалися в Україну на спільну зустріч, щоб обговорити актуальні виклики душпастирства у кожному із регіонів, де присутні вірні Української Греко-Католицької Церкви, та виробити ефективні відповіді на зранення українського народу, породжені жорстокою і несправедливою російською війною.
«Це дуже особливий і символічний Синод. Коли розпочалася широкомасштабна війна, ми зібрали наш Синод у Перемишлі. Минулого року ми мали наш Синод у Римі, щоби промовити в імені України до Святішого Отця та усього світу з Петрової столиці. Цього разу владики приїхали до України, до Зарваниці для того, щоби не просто подумати як служити Церкві і народові, але й для того, щоби промовити до нашого народу словом надії. Тому я називаю цей Синод вкотре Синодом надії для України і в Україні. Його особливістю є те, що вперше в історії нашої Церкви такий Синод відбувається у Зарваниці. Разом із митрополитом Василієм ми собі пригадували, як Зарваниця виглядала у 1988 році, коли підпільна Церква святкувала 1000-ліття Хрещення України. Тут нічого не було. Ліс, джерело і маленька напівзруйнована церква. А сьогодні тут стоїть величавий національний Марійський центр. Ми віднайшли оригінал чудотворної ікони. І вперше маємо сьогодні можливість провести Синод Єпископів у домі Марії», — мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав на початку цьогорічних синодальних засідань.
По завершенні робочих засідань Синоду Єпископів УГКЦ разом аналізуємо його перебіг та основні події. Що варто знати про цьогорічний Синод?
Що таке Синод Єпископів УГКЦ?
Найвищу владу в Українській Греко-Католицькій Церкві здійснює Синод Єпископів УГКЦ разом з Отцем і Главою УГКЦ. Своїм служінням він відображає єдність та спільність усієї Церкви. Будучи законодавчим органом, єдиним компетентним видавати закони для усієї Церкви, Синод приймає закони, необхідні для належного душпастирства та порядку в Українській Греко-Католицькій Церкві. Здійснюючи судову владу із збереженням компетенції Апостольського Престолу та приписів кан. 1060 ККСЦ, він виступає як найвищий трибунал УГКЦ. Водночас, будучи найвищим душпастирським органом, члени Синоду Єпископів УГКЦ аналізують актуальні виклики перед Церквою, досліджують стан справ на загальноцерковному, єпархіальному і парафіяльному рівнях та запускають душпастирські програми та ініціативи задля ефективного проголошення Доброї Новини.
Синод Єпископів на чолі з Отцем і Главою Церкви канонічно представляє УГКЦ, провадить її, чуваючи над її місією у світі.
Які завдання належать до компетенції Синоду Єпископів УГКЦ?
До компетенції Синоду Єпископів належить:
дбати про душпастирське служіння та місійну діяльність усієї УГКЦ;
видавати закони для УГКЦ;
бути залученим до управління УГКЦ, даючи поради чи згоду згідно з нормами загального права;
вершити правосуддя, будучи найвищим трибуналом;
вибирати Отця і Главу Церкви;
вибирати єпископів та інших кандидатів на уряди;
приймати зречення Отця і Глави Церкви.
Хто є членами Синоду Єпископів УГКЦ?
Членами Синоду Єпископів є всі висвячені єпископи Української Греко-Католицької Церкви: єпархіальні, титулярні чи емерити, хоч би де вони були поставлені. Сьогодні це 58 осіб.
Також для участі у Синоді Отець і Глава УГКЦ може запросити адміністратора єпархії, який не є єпископом, інших єпископів чи ієрархів, та експертів. У такому випадку єпископи, ієрархи та адміністратори єпархії наділені правом дорадчого голосу. Натомість експерти не мають такого голосу і можуть бути присутні на засіданнях Синоду тільки під час своїх доповідей і відповідних дискусій.
Участь у цьогорічних засідань Синоду взяли 50 єпископів Української Греко-Католицької Церкви з України, Центральної і Західної Європи, Північної Америки і Південної Америки, Австралії. Двоє єпископів брали участь у Синоді вперше — владика Михайло Квятковський, єпископ Нью-Вестмінстерської єпархії, єпископська хіротонія якого відбулася 8 листопада 2023 року, та владика Михайло Смолінський, єпископ Саскатунської єпархії, хіротонія якого відбулася 20 січня 2024 року.
Говорячи про вік, то найстаршим єпископом на цьогорічних засіданнях став владика Петро Крик, єпископ-емерит, якому виповнилося 79 років, а наймолодшим — владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, якому 29 травня виповнилося 42 роки. Натомість за єпископськими свяченнями найстаршим став владика Іриней Білик, канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре, із 35-ма роками єпископства, а наймолодшим — владика Михайло Смолінський, який ще навіть не відзначив першої річниці.
Як часто і куди скликається Синод Єпископів УГКЦ?
Традиційно, Синод Єпископів УГКЦ скликається щорічно. Це дозволяє єпископам у різних точках світу діяти злагоджено й одностайно.
Місце проведення Синоду обирається заздалегідь. Зазвичай, це здійснюється на попередньому Синоді. У цьому випадку беруться до уваги пристосованість місця для проведення такої зустрічі, логістика, забезпечення дискретності засідань та загальноцерковні потреби.
Цьогоріч Синод Єпископів УГКЦ відбувався вперше у Марійському духовному центрі «Зарваниця» упродовж 2–12 липня 2024 року.
Які основні теми обговорюються під час засідань Синоду?
Перш за все, кожен Синод Єпископів УГКЦ означений Головною темою, яка також обирається на попередньому. Головною темою Синоду Єпископів УГКЦ 2024 року, відповідно до Постанов Синоду Єпископів УГКЦ 2023 року, була: «„Бути благовісниками надії: євангелізація в контексті війни“. Відповідальним за підготування було визначено владику Йосафата Мощича, єпископа Чернівецької єпархії та Голову Ради у справах євангелізації при Главі УГКЦ.
Окрім цього, програма Синоду Єпископів складається із таких сталих розділів:
Вступні дії: Молебень до Святого Духа, присяга всіх осіб, які допомагають у проведенні Синоду, присяга членів Синоду, перенесення книги Святого Євангелія з каплиці до залу засідань;
Відкриття засідань молитвою «Царю Небесний» і вступні формальності, до яких належить: затвердження виправдання відсутності єпископів, перевірка присутності, ствердження наявності кворуму для правосильності Синоду та проголошення офіційного відкриття засідань Синоду;
Перевірка стану виконання рішень і законів попереднього Синоду Єпископів;
Програмна доповідь Отця і Глави Церкви;
Головна тема Синоду Єпископів;
Вибори єпископів;
Звіти про діяльність Курії Отця і Глави УГКЦ, а також її окремих підрозділів;
Літургійні питання;
Соціальне служіння УГКЦ;
Кадрові питання;
Канонічні питання;
Економічні питання;
Інші теми Синоду Єпископів;
Різні пропозиції і теми, які узгоджуються на першому робочому засіданні;
Повідомлення, які подаються в збірнику робочих документів до відома членів Синоду.
Яким чином організоване молитовне життя членів Синоду Єпископів УГКЦ?
Окрім робочих засідань та обговорень, які відбуваються в активному та уважному слуханні Святого Духа, важливою частиною кожного Синоду Єпископів УГКЦ є молитва. Як ми вже зазначили, кожне робоче засідання розпочинається із молитви «Царю Небесний» та завершується молитвою до Пресвятої Богородиці. Окрім того, щоденно вранці єпископи зустрічаються на спільній Божественній Літургії, в обід — на молитві Часу, а ввечері — на Вечірні. Один день кожного року відведений для духовної віднови. Зазвичай для проповіді Слова Божого обирається духівник, який звертається до учасників богослужінь під час Божественної Літургії та провадить День духовної віднови.
Цьогоріч проповідником Синоду Єпископів став о. Роман Терлецький, священник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, медичний капелан Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні.
Натомість провідником Дня духовної віднови став один із доповідачів із Головної теми кардинал Гжегож Рись, архиєпископ і митрополит Лодзьський. Єпископ водночас є відомим католицьким проповідником і реколектантом, автором понад десятка книг.
Хто цьогоріч відвідав синодальні засідання із гостей?
У перший день засідань Синоду Єпископів УГКЦ до Зарваниці прибув Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
Також серед гостей Синоду у перший день були: владика Італо Дель’Оро, єпископ-помічник Галвестон-Хюстонської єпархії в штаті Техас (США), владика Герман Глеттер, єпарх дієцезії Інсбрука з Австрійської єпископської конференції, о. монс. Йосеф Марамредді, аташе Апостольської Нунціатури в Україні, отець Теодор Мацапула, єпископ-номінант Мукачівської греко-католицької єпархії, владика Ніл Лущак, апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії, та о. Юрій Коласа, Генеральний вікарій Віденського Архиєпископа для вірних східних Католицьких Церков у Австрії.
За декілька днів після цього також прибув до Зарваниці архиєпископ і митрополит Пряшівський владика Йона Максім.
Якими є підсумки засідань Синоду Єпископів УГКЦ?
Відповідно до Статуту Синоду Єпископів УГКЦ, він офіційно завершується перенесенням Євангелія до каплиці, подячною молитвою, проголошенням Отцем і Главою УГКЦ закінчення синодальних засідань та підписанням синодальних рішень усіма членами Синоду.
Для належного інформування людей про перебіг та напрацювання Синоду Єпископів після його закінчення видається Комунікат Синоду, затверджений Отцем і Главою УГКЦ.
Ще одним важливим документом на завершення засідань є Постанови Синоду Єпископів УГКЦ, які подають практичні завдання та рекомендації для духовенства та вірних цілої Церкви.
Нерідко після засідань єпископи звертаються до вірних Церкви та усіх людей доброї волі із Посинодальним посланням, присвяченим Головній темі.Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ Фото: Департамент інформації УГКЦ
Recent Comments