Дорогі брати та сестри у Христі,
Це знов та пора року — четверта субота листопада — коли ми збираємося, щоб згадати жахливий геноцид, який було вчинено менше століття тому. Ми згадуємо мільйони українців: дітей, молоді, чоловіків та жінок, людей похилого віку, абсолютно схожих на нас, яких змушували помирати, і спостерігати, як помирають члени їх родин та сусіди — повільна, безжальна, жахлива смерть від голоду! Жертвами Голодомору були звичайні люди — працьовиті сім'ї… батьки та матері, які намагалися заробити на життя… бабусі й дідусі… наречені… молоді люди, які навчалися та дивилися з надією у майбутнє… маленькі діти, радіючі дивами життя. В ті темні часни, як це трапляється час від часу, деякі з тих, хто прийшов до влади обманом, наклепом та грубою силою, обіцяли краще життя… життя, яке всі повинні прийняти, інакше їх буде знищено. Вони просували свою позицію, не переконуючи правдою, логікою та прикладом, а нав'язуючи свої ідеологічні переконання за допомогою жорстоких законів та кари за їх невиконання.
Була жорстока помста проти тих, хто не прийняв їхньої версії політики. Вони почали сегрегувати та маргіналізувати верстви суспільства. Вони почали зі спроби підкорити маси за для покори, а потім заморити їх голодом до повного знищення, намагаючись стерти будь-які сліди української ідентичності та пам'яті. Результатом стала жахлива смерть мільйонів і мільйонів невинних душ.
Сьогодні ми, понад усе, молимося за мільйони невинних людей — які могли б бути нашими братами та сестрами, дітьми та дорослими, нашою родиною — які загинули в голоді, трагедії, спричиненій людською жорстокістю та злобою.
Голодомор 1932–1933 років був не лише трагедією для України. Це була жахлива катастрофа, яка залишила шрами на душі людства.
Ми не маємо права забувати цієї трагедії. Забути, було б другою смертю для них, закатованих і духовною смертю для нас. Згадуючи, ми не лише продовжуємо пам'ять про тих, хто був знищений, ми захищаємо правду від брехні. Памятаючи, ми голосно кричимо на весь світ «ніколи більше»!
Це так важливо, оскільки та сама сила, яка організувала Голодомор, тепер повернулася, намагаючись завершити свої геноцидні наміри. Це так важливо, оскільки ми бачимо спроби повторити подібні жахи протягом усієї історії. Винуватці та їхня логіка можуть відрізнятися, як і цільові жертви, яких вони вбивають, також змінюватимуться з часом. Але метод завжди однаковий! Ненависть і наклеп сили, яка їх вчиняє, часто несподівані та непомітні. Жертв також застають зненацька, оскільки передбачувана мета є надто немислимою. Важливо, щоб ми пам'ятали та нагадували собі про Голодомор, не допустили його повторення. Нажаль, він може статися знову, якщо ми не будемо пильними, ми мимоволі можемо допустити, щоб це знову сталося. Не лише одна зла людина та її збройні сили спричиняють Голодомор, Голокост, геноцид Вірменії чи Руандії. Це також самовдоволення, страх і брак моральної стійкості з боку ширшого населення, які не оскаржують нелогічні та помилкові аргументи та не засуджують початкові залякування та осуд.
Тож сьогодні схилимо голови у спільній молитві за упокій замучених душ Голодомору та незліченних інших жертв. Помолімося за кінець жахливої війни, яка зараз ведеться проти України, за зцілення народу та за перемогу істини. І нехай наша молитовна пам'ять, хоч трохи, поступово, сприятиме зціленню глибокої рани, що досі гноїться після Голодомору, та відновленню зруйнованої довіри, яка має існувати між людьми.
Господи, прийми наш біль у Твою милість, і нехай світло Твоєї істини засяє над Україною та над усіма землями, і нехай усім людям буде дарована благодать побачити Твоє світло та прийняти його.
Вічна пам'ять усім жертвам Голодомору.
✠ Михайло
Єпископ Нью-Вестмінстерський
Видано при кафедральному соборі Пресвятої Євхаристії
Нью-Вестмінстер, Б.К.
22 листопада 2025 р. Б.
