Proclamation of the Holy Year of Mercy

Проголошення Святого року Божого Милосердя

The Holy Year of Mercy - 8 December, 2015 - 26 November, 2016








Holy Eucharist Cathedral – New Westminster

New Westminster



















Dormition of the Mother Of God – Kelowna




















St Nicholas the Wonderworker – Victoria


This is the logo for the Holy Year of Mercy, which opens Dec. 8 and runs until Nov. 20, 2016. (CNS/courtesy of Pontifical Council for Promoting New Evangelization) See JUBILEE-MERCY May 5, 2015.

This is the logo for the Holy Year of Mercy, which opens Dec. 8 and runs until Nov. 20, 2016. (CNS/courtesy of Pontifical Council for Promoting New Evangelization) See JUBILEE-MERCY May 5, 2015.


On the occasion of the proclamation of the Holy Year of Mercy in the Ukrainian Greek Catholic Church

Dearly Beloved in Christ! 

Together with the Universal Church we are entering into a time of special grace -The Holy Year, which, according to the will of the Holy Father, Pope Francis, will last from 8th. December 2015 to 26th November 2016.

This year, which is also called an Extraordinary Jubilee Year, has been dedicated by the Pope to God’s mercy. This is a time of God’s special blessings, to undertake a pilgrimage to a Cathedral in our Local or Universal Church. This is a time for healing the wounds of body and soul, a return to God – a rediscovery of Mercy. Standing on the threshold of the Jubilee Year, let us reflect on how we accept God’s Mercy, how we live it and how we testify about it to ourselves, our neighbours and all people so that we may take advantage of the many spiritual fruits of this fertile time.

When God desired to reveal himself to man, to introduce us to Himself and reveal the truth about Himself, he described Himself, first of all, as The Merciful God. Revealing His glory to Moses at Sinai, the Lord said of himself: “a God merciful and gracious, slow to anger, and abounding in steadfast love and faithfulness” (Ex. 34: 6). God, the Father has poured upon us his merciful love in his Son Jesus Christ. This is what our Saviour taught when he said to his disciples, “For God so loved the world that he gave his only Son, that whoever believes in him shall not perish but have eternal life” (Jn. 3, 16). Being a Christian is to first of all believe in God’s mercy for ourselves,- to believe in God’s love. The Evangelist John emphasizes this sharing of faith saying, “So we know and believed the love that God has for us” (I Jn. 4, 16).

An important aspect of this Holy Year is an. invitation to everyone to receive God’s mercy. It is given to us, – the Church, by the Holy Spirit – the Spirit of God’s love. To personally accept and live this mercy we turn to the Holy Mystery of Penance or Reconciliation. Unfortunately, in many parts of the world this Sacrament is almost forgotten, rarely preached about and even more rarely gone to. The reasons for this sad state of affairs are many, but in the first place there is less knowledge and experience of God’s presence and as a consequence, a loss of a sense of sin. Our great desire is that the faithful of our Church use the Year of God’s Mercy to rediscover, appreciate and experience more frequently the Source of Mercy, which the Lord has revealed to us sinners in the Mystery of Penance. This appeal I direct to Pastors who have a duty to administer the Mystery to the faithful. I also appeal particularly to those baptized persons who call themselves Christians, but rarely confess and therefore have no ability to live God’s mercy and to receive God’s love.

A particular requirement of anyone who experiences this Holy Year is to share God’s mercy. Our motto this year will be the words “Merciful like the Father” that resonate from the call of our Lord Jesus to his disciples: “Be merciful, as your Father is merciful” (Lk. 6, 36). These words remind us that the gift of mercy that we ourselves receive from Our Lord requires us to be merciful to our neighbours. In this way we not only express our gratitude to God for His mercy on us, but reveal to our neighbours the face and gracious presence of God in this world, a world that is so frequently scarred by human suffering, loneliness, fear and hopelessness. Faithful of the Ukrainian Greek Catholic Church, no matter on which continent of globe they live, feel the suffering and pain of millions of citizens of Ukraine caused by an unjust war against us. Therefore, we must use every opportunity that presents itself to be merciful.

I call upon all our faithful to remember the Church’s teaching on specific works of mercy for the soul and the body, for individuals and for the wider community, showing all the love and creativity and drawing on our faith to implement them in everyday life. Mercy washes away our sins, transforms our hearts and our lives and brings us closer to God through a transformation – to become more like Him. Our mercy should primarily be directed to our family members and neighbours, so that in the words of, Pope Francis the door of every home becomes “the door of mercy”. Let us be attentive to the needy members of the parish community, which for us is the Family of God: there must never be people who feel forgotten, abandoned and overlooked in their needs. Since love has no boundaries, acts of mercy have to go out and meet poor people, regardless of their nationality, social status, religious affiliation or political preferences. Let all who meet us through our sincere interest in them, good words and effective help, feel the presence of the Merciful Father.

Another of our duties this year is to become witnesses of God’s mercy. Our faith teaches us to see the opportunity so that we may exercise our Evangelical vocation to witness the wonderful works of God’s mercy in the world. Our brothers and sisters in our native land have always remembered this vocation. We recall how they witnessed Christ before the torturers and unjust judges in difficult times of persecution. So today – when Ukrainian soldiers and those who support them physically and spiritually have become remarkable witnesses to the strength of love in the face of external aggression. All our faithful in Ukraine and throughout the World are called to become tireless evangelists of God’s mercy, which has so clearly and generously manifested itself in the history of our Church and people. Indeed, the experience of salvation in times of persecution and the power of God’s love that still animates and leads our people is given to us not only for ourselves, but also as a sign of hope for a lost and fearful world. This sign, which is our history, speaks more with God’s than human words: “Those who trust in the Lord are like Mount Zion, which cannot be shaken but endures forever” (Ps. 125: 1) and “But I will sing of your might; I will sing aloud of your steadfast love in the morning. For you have been a fortress for me and a refuge in the day of my distress. O my strength, I will sing praises to you, for you, O God, are my fortress, the God who shows me steadfast love “(Ps. 59, 17-18). So do not be silent about God’s great works, the works of the Lord’s mercy on us, so that all people, among whom we live, know that – He is our God, our salvation, and having recognized this, they will come closer to God in their hearts and in their works.

In this Holy Year let us place ourselves and the world under the Protection of Mary the Mother of Mercy. “God is in its midst, it will not be shaken” (Ps. 46, 6) – these words of the psalmist are found in Saint Sophia – Holy Wisdom Cathedral in Kyiv, from which flows the spring of our forefather’s faith. They express the abiding confidence of our people in God’s mighty protection for the city and the country through the unstoppable prayers to our Heavenly Intercessor depicted on the “Indestructible wall”, The Kyiv Oranta.

Our people in different parts of Ukraine and the world venerate the Virgin and beg her help through miracle-working icons. This year, with much love let us focus our thoughts and our pilgrim steps to the princely city of Yaroslav, a city, near the western border of Ukraine and Poland, where in the territory of the Przemysl – Warsaw Archeparchy we find our ancient and miraculous Icon of the Virgin – “Doors of Mercy”. God in His providence has chosen the Most Holy Virgin as the “door” through which He came to mankind in His Only Begotten Son, incarnate through the power and action of the Holy Spirit.

May this same Spirit may fill our hearts with God’s love and mercy. May it transform our lives, making us a images of the presence and work of our merciful Father in the world. May we be accompanied this year by The Most Holy Virgin – Mother of Mercy, and all the saints and righteous of the Ukrainian land – faithful witnesses of God’s mercy and God’s love!

The blessing of the Lord be upon you!


Given in Kyiv at the Patriarchal Sobor of the Resurrection of Christ on the feast of the Priest-Martyr Josaphat, archbishop of Polotsk 25 November 2015


З нагоди проголошення Святого року Божого милосердя в УГКЦ

Дорогі в Христі!

Разом з усією Вселенською Церквою входимо в благодатний час особливого Святого року, який, за волею Святішого Отця Франциска, триватиме від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року.

Цей Рік, який називаємо теж Надзвичайним ювілейним роком, Папа присвятив Божому милосердю.  Це час особливих Божих благодатей, пов’язаних із паломництвами до визначних катедральних соборів у всій нашій помісній і Вселенській Церкві, – час зцілення ран душі й тіла, повернення до Бога – віднайдення Джерела милосердя. Стоячи на порозі цього Ювілейного року, задумаймося над тим, як нам прийняти Боже милосердя, ним жити і про нього свідчити, щоб ми самі, наші ближні та весь наш народ могли якнайбільше скористати з духовних плодів цього благодатного часу.

Коли Господь забажав об’явити себе людині, познайомити нас із собою і відкрити істину про себе, то Він назвав себе насамперед Богом милосердним. Показуючи Мойсеєві свою славу в синайському явленні, наш Господь так сказав про себе: «Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, могомилостивий та вірний» (Вих. 34, 6). Проте вповні Бог Отець вилив на нас свою милосердну любов у власному Сині, Ісусі Христі. Про це наш Спаситель навчав своїх учнів словами: «Бо так Бог полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Бути християнином означає насамперед повірити в Боже милосердя щодо себе, повірити в Божу любов. Євангелист Іван дуже наголошує на цьому, ділиться з нами своєю вірою і каже: «Ми пізнали і увірували в ту любов, яку Бог має до нас» (І Ів. 4, 16).

Особливим закликом цього Святого року є запрошення прийняти кожному Боже милосердя. Воно подається нам у Церкві Духом Святим – Духом Божої любові. Особисто прийняти і пережити це милосердя можна у Святому Таїнстві Сповіді, або Примирення. На жаль, у багатьох частинах світу це Таїнство майже забуте, про нього мало проповідують, а ще менше до нього приступають. Причин такого сумного стану речей багато, але на перше місце виходить щоразу менше знання і переживання Божої присутності та – як наслідок цього – втрата відчуття гріха. Тому нашим великим бажанням є, щоб вірні нашої Церкви в контексті Року Божого милосердя  наново пізнали, оцінили і більше користали з Джерела милосердя, яке Господь відкрив нам, грішним людям, у Таїнстві Покаяння. Цей заклик скеровую до душпастирів, які мають обов’язок уділяти вірним це Таїнство. Із закликом прийняти Божу любов звертаюся особливо до тих охрещених осіб, які звуть себе християнами, однак рідко сповідаються і тому не мають живого доступу до Божого милосердя.

Особливим завданням кожного, хто переживатиме цей Святий рік, є ділитися Божим милосердям. Нашим гаслом цього Року будуть слова «Милосердні як Отець», що перегукуються із закликом Господа Ісуса до своїх учнів: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 36). Вони нагадують нам, що в дарі милосердя, яке ми самі отримуємо від Господа, водночас вкладений і заклик до милосердя, котрий маємо скеровувати до наших ближніх. Бо в такий спосіб ми не тільки виявимо нашу вдячність Богові за Його милості щодо нас, а й об’явимо ближнім обличчя і присутність милостивого Бога в цьому світі, так часто позначеному людськими стражданнями, самотністю, страхом і безнадією. Українська Греко-Католицька Церква, незалежно від того, на якому континенті Земної кулі проживають її вірні, особливо відчуває в цей святий час болі і страждання мільйонів громадян України, спричинені несправедливою війною супроти нас. Тому нагод чинити милосердя сьогодні маємо доволі.

Закликаю всіх наших вірних пригадати собі вчення Церкви про конкретні діла милосердя щодо душі і щодо тіла ближнього та, проявивши всю креативність любові та вразливість віри, особисто і з громадою втілювати їх у щоденному житті. Милосердя змиває наші гріхи, перемінює наші серця і нас самих наближає до Бога через уподібнення до Нього. Наше милосердя нехай буде скероване передусім до найближчих – членів родини, сусідів, аби двері кожного християнського дому, за словами Папи Франциска, стали «дверима милосердя». Звернімо увагу і на потребуючих членів парафіяльної спільноти, яка є для нас Божою родиною: у ній не повинно бути осіб, які почуваються забутими, покинутими та непоміченими у своїх нуждах. Але, оскільки любов не має меж, ділами милосердя маємо виходити назустріч усім убогим людям, не зважаючи на їх національність, соціальний статус, релігійну приналежність чи політичні вподобання. Нехай усі, зустрівши нас, через наше щире зацікавлення, добре слово і дієву допомогу відчують присутність милосердного Отця.

Окремим нашим обов’язком цього Року є свідчити про Боже милосердя. Свята віра каже нам бачити нагоду здійснювати наше євангельське покликання: свідчити про великі діла Божого милосердя перед усім світом. Наші брати і сестри на рідних землях завжди пам’ятали про це покликання. Згадаймо хоча б те, як вони свідчили Христа перед мучителями і неправедними суддями в лихоліття переслідувань. Тому й сьогодні – коли українські воїни і ті, що підтримують їх фізично й духовно, складають подиву гідне свідчення сили любові перед лицем зовнішньої агресії – усі наші вірні, в Україні і на поселеннях, покликані ставати невтомними благовісниками Божого милосердя, яке так явно і по-Божому великодушно проявилося в історії нашої Церкви й рідного народу. Справді, досвід спасіння в часи переслідувань і сила Божої любові, яка донині оживляє і провадить наш народ, дана нам не лише задля нас самих, а і як знак надії для розгубленого і сповненого тривоги людства. Цей знак, яким є наша історія, говорить більше Божими, ніж людськими словами: «Ті, які звіряються на Господа, – подібні до гори Сіон, що не хитається, що пробуває вічно» (Пс. 125, 1) і «Я співатиму про Твою силу, і веселитимусь уранці Твоїм милосердям; бо Ти став захистом для мене, прибіжищем у скрутну для мене днину. О моя сило! Тобі псалом співатиму, бо Ти, Боже, – мій захист. Мій Бог – моє милосердя!» (Пс. 59, 17-18). Тож не замовчуймо величних Божих діл, діл Господнього милосердя над нами, щоб усі народи, серед яких живемо, пізнали, що Він – наш Бог, наше спасіння, а пізнавши, наблизилися до Нього у своєму серці й у своїх ділах.

У цей Святий рік віддаймо себе і весь світ під Покров Богородиці – Матері Милосердя. «Бог серед нього, воно не похитнеться» (Пс. 46, 6) – ці слова псалмоспівця знаходимо в соборі Святої Софії Премудрості Божої в місті Києві, де б’ється джерело нашої прабатьківської віри. Вони виражають віковічну впевненість нашого народу в могутній Божій опіці над містом і країною завдяки неустанним молитвам нашої Небесної Заступниці – Нерушимої стіни, Київської Оранти.

Наш народ у різних куточках України та світу почитає Богородицю та благає її допомоги в чудотворних іконах. Цього року з особливою любов’ю скеровуватимемо наші думки і паломницькі кроки до княжого міста Ярослав, що неподалік від західного кордону України з Польщею, де на теренах Перемишльсько-Варшавської архиєпархії перебуває наша стародавня чудотворна ікона Богородиці «Двері милосердя». Господь у своєму Провидінні вибрав Пресвяту Діву як «двері», через які Він сам прийшов до людства у своєму єдинородному Сині, воплоченому силою і діянням Святого Духа.

Той же Дух нехай наповнить і наші серця Божою любов’ю і милосердям. Нехай Він перемінить наше життя, зробивши нас знаком присутності й діяння у світі милосердного Отця. Нехай нас цього Року супроводжують своєю опікою Пречиста Діва – Мати милосердя, й усі святі та праведники української землі – вірні свідки Божого милосердя і Божої любові!

Благословення Господнє на вас!


Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день Святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, 25 листопада 2015 року Божого


This is the logo for the Holy Year of Mercy, which opens Dec. 8 and runs until Nov. 20, 2016. (CNS/courtesy of Pontifical Council for Promoting New Evangelization) See JUBILEE-MERCY May 5, 2015.

This is the logo for the Holy Year of Mercy, which opens Dec. 8 and runs until Nov. 20, 2016. (CNS/courtesy of Pontifical Council for Promoting New Evangelization) See JUBILEE-MERCY May 5, 2015.

The logo and the motto together provide a fitting summary of what the Jubilee Year is all about. The motto Merciful Like the Father (taken from the Gospel of Luke, 6:36) serves as an invitation to follow the merciful example of the Father who asks us not to judge or condemn but to forgive and to give love and forgiveness without measure (cfr. Lk 6:37-38). The logo is the work of Father Marko I. Rupnik. It shows an image quite important to the early Church: that of the Son having taken upon his shoulders the lost soul, demonstrating that it is the love of Christ that brings to completion the mystery of his incarnation culminating in redemption. The logo has been designed in such a way so as to express the profound way in which the Good Shepherd touches the flesh of humanity and does so with a love that has the power to change one’s life. One particular feature worthy of note is that while the Good Shepherd, in his great mercy, takes humanity upon himself, his eyes are merged with those of man. Christ sees with the eyes of Adam, and Adam with the eyes of Christ. Every person discovers in Christ, the new Adam, his or her own humanity and the future that lies ahead. The three concentric ovals, with colors progressively lighter as we move outward, suggest the movement of Christ who carries humanity out of the darkness of sin and death. Conversely, the depth of the darker color suggests the impenetrability of the love of the Father who forgives all.

_Милосердні, як Отець (уривок з Євангелія від Луки, 6, 36) – це запрошення виявляти милосердя за прикладом Отця, котрий просить не судити і не осуджувати, а ділитися любов’ю та безконечно прощати (пор. Лк. 6, 37-38). Логотип – твір о. Марка І. Рупніка, Т. І., – представляє короткий богословський підсумок теми милосердя. Автор покликається на дуже цінний для ранньої Церкви образ Сина, який бере на плечі загублену людину, що вказує на любов Христа, котрий веде до завершення таємницю свого Воплочення відкупленням.

Образ виконаний таким чином, щоб показати Доброго Пастиря, який з великою любов’ю торкається глибини серця людини, перемінюючи її життя. Ще одна деталь: Добрий Пастир у своєму великому милосерді бере на плечі людство, але Його погляд зустрічається з поглядом людини.

Христос дивиться очима Адама, Адам – очима Христа. Кожна людина, споглядаючи в Його погляді любов Отця, відкриває в Христі Нового Адама, а також власну людяність і майбутнє, яке на неї чекає. Образ уміщений у формі, що називається «мандорла» (з італ. – мигдалина). Ця форма дуже важлива для давньої та середньовічної іконографії, бо вказує на поєднання в Христі двох природ − божественної та людської. Три концентричні овали трьох відтінків, що світлішають у зовнішньому напрямку, відображають рух Христа, який витягує людину з темряви гріха і смерті. Водночас заглиблення темнішої барви означає незбагненність любові Отця, який усе прощає.

Ікона-Милосердя-двері-Miłosirdzia-drzwi-ikonaUkrainian Icon “Doors of Mercy” brought to Rome for Jubilee

Pope Francis requested the ancient Ukrainian icon “Doors of Mercy” to be brought to the Vatican for the opening of the Jubilee Year of Mercy. This icon, which combines both Western and Eastern traditions, is particularly symbolic and encourages all Christians to unity and peace for the sake of charity.

The Icon was met at the airport by the Ambassador of Ukraine to the Holy See, Tatyana Izhevska; and Ambassador of Poland to the Holy See, Piotr Nowina-Konopka; and representatives from the Vatican.

The image of the Virgin Mary and Jesus Christ, which dates from the seventeenth century, comes from the cathedral of the Ukrainian Greek Catholic Church in the Polish city of Jaroslaw. The icon, which takes its name from the Byzantine Lenten liturgical text, “Open the Doors of Mercy to me, O Mother of God.” is considered miraculous and was given a crown by St. John Paul II in 1996.

A copy of of the icon is also found in the Argentinian church belonging to Pope Francis’ former spiritual director, Ukrainian Catholic priest Fr. Stephan Chmil, who was later made a bishop.

Ікона-Милосердя-двері-Miłosirdzia-drzwi-ikonaПодарована нещодавно Главою УГКЦ Святославом (Шевчуком) офіційному проповіднику Папського дому Раньєро Канталамессі копія стародавньої української ікони Богородиці, яка називається «Милосердя двері», стала надзвичайною нагодою і викликала побажання Папи Франциска, щоб її оригінал прибув до Ватикану на відкриття Ювілейного Року милосердя. В терміновому порядку, ікона була привезена з Польщі до Риму, де завтра, 8 грудня, на площі Святого Петра відкриватиме Рік милосердя у всій Католицькій Церкві.

Приїзд з такої нагоди ікони, яку шанують як у Західній, так і у Східній традиції, є особливо символічним і спонукає усіх християн до єдності заради милосердя та миру.

Ікону спільно зустрічали Посол України Тетяна Іжевська та Посол Польщі Пьотр Новіна-Конопка, а також представники Ватикану.

Образ Богородиці та Ісуса Христа, який датується ХVІІ ст., походить з собору Української греко-католицької церкви у польському місті Ярослав. Ярославська ікона «Милосердя двері» вважається чудотворною та коронована коронами святого Папи Івана Павла ІІ у 1996 р.

Копія зазначеної ікони є також в Аргентині, у храмі, в якому колись працював український священик, єпископ Степан Чміль, який був духовним наставником Хорхе Маріо Берґольйо, теперішнього Папи Франциска. Дивовижним фактом є і те, що свого часу ікона «Милосердя двері» залишилася єдиним вцілілим образом після пожежі у храмі. Воістину чудотворна ікона.

В дорозі до Риму ікону супроводжували греко-католицькі священики о. Богдан Круба (Парафія Блаженного Миколая Чарнецького, Варшава) та Кшиштоф Блажеєвський (Парафія Преображення Господнього, Ярослав), а також працівники Перемишельсько-Варшавської архієпархії УГКЦ Аркадій Ґіза та Дарій Борович.

В другу річницю свого понтифікату, 13 березня 2015 р., під час покаянного богослужіння в базиліці Святого Петра у Ватикані, Папа Франциск оголосив Надзвичайний Святий Рік. Цей Ювілей Милосердя розпочнеться відкриттям святих дверей базиліки Святого Петра 8 грудня 2015 року та завершиться 20 листопада 2016 р., в урочистість Христа Царя Всесвіту. Офіційне та урочисте проголошення Святого Року відбудеться шляхом зачитування перед святими дверима відповідної Папської Булли. Цей урочистий акт буде здійснено 12 квітня 2015 р., в Неділю Божого Милосердя, свято, встановлене святим Іваном Павлом ІІ, яке відзначається в неділю після Пасхи.

В біблійній традиції ювілей – це святий рік, який випадав кожні 50 років, а його метою було відновлення рівності всіх синів Ізраїля, надаючи нові можливості сім’ям, які втратили майно, а навіть – свободу, через борги. В ювілейний рік багачі відпускали невільників та повертали їм землі, які були відібрані в якості запоруки.

Традиція проведення Святого Року в Католицькій Церкві була започаткована Папою Боніфатієм VIII у 1300 році. Церква надала єврейському ювілеєві духовне значення. Ювілей полягає у загальному прощенні, відпусті, доступному для всіх, у можливості відновити взаємини з Богом та з ближнім. Таким чином, Святий Рік – це нагода для поглиблення віри та оновлення християнського свідчення.

Спочатку передбачалося, що такий ювілей відбуватиметься кожні 100 років. Але після 1475 року вирішено, що для того, аби кожне покоління мало змогу пережити Святий Рік, він випадатиме кожні 25 років. Досі таких звичайних ювілейних років було 26, останній з яких – Великий Ювілей Двотисячоріччя, проведений святим Іваном Павлом ІІ.

Крім того, Римські Архиєреї проголошували надзвичайні святі роки. Такими були Ювілеї Відкуплення 1933 та 1983 років, проголошені Пієм ХІ та святим Іваном Павлом ІІ з нагоди 1900-ї та 1950-ї річниць пасхальних подій. Тепер же надзвичайний святий рік оголосив Папа Франциск, ставлячи у центрі його уваги Милосердного Бога, Який запрошує всіх повернутися до Нього.

Початком Ювілею є відкриття так званих «святих дверей». Мова йде про двері, які є в кожній з чотирьох папських базилік Риму. Вони відкриваються лише під час Святого Року, натомість в інший час є замурованими. Обряд відкриття цих дверей вказує на те, що під час Ювілею для вірних доступний «надзвичайний шлях» до спасіння.

The first ordinary Jubilee was proclaimed in 1300 by Pope Boniface VII a member of the noble Caetani family, with a Bull, “Antiquorum Habet Fida Relatio“. Throughout Christendom (the known world at that time) there was great suffering, caused by wars and diseases such as the plague and all kinds of ills: among the people there was a great desire to return to a more holy way of living. So with great faith the Christians determined to travel (on foot) to Rome, to pray at the tombs of the Apostles Peter and Paul and to receive the Pope’s blessing, in order to obtain the grace and strength to carry on. They came in their thousands at Christmas in 1299. Due to their great number the Pope, having enquired and learned the reason for their coming, full of admiration for their faith proclaimed a “year of forgiveness of all sins”. A similar year would be held in future, every hundred years. Outstanding names are recorded among the pilgrims of that first Jubilee: Dante, Cima Bue, Giotto, Carlo de Valois brother of the King of France, with his wife Catherine. Dante Alighiere who writes of the event in his “Divine Comedy” in Canto XXXI of Paradise.

While the Apostolic See was transferred to Avignon in France (1305-1377) there were many requests for the second Jubilee to be held earlier, in 1350 instead of 1400. Clement VI gave his consent and set a period of fifty years between jubilees. Besides visiting the Basilicas built over the tombs of Peter and Paul the pilgrims were also required to visit to Saint John Lateran, the city’s Cathedral, being the first Church of the Bishop of Rome who is the Pope. Later Pope Urban VI decided to reduce the period to thirty three years in memory of the earthly life of Jesus. When Pope Urban died, however, the new Pope, Boniface IX opened the Holy Door on Christmas Eve 1390, but since the numbers of pilgrims were so great he called a second Holy Year at Christmas 1400.

In 1425, and not in 1433, as it had been formerly set, Pope Martin V proclaimed the Holy Year 1425 with two novelties: a special commemorative Jubilee Medal and the opening of a Holy Door in the Cathedral of Saint John in the Lateran. Nicholas V called the 1450 Holy Year and in 1470 Pope Paul II issued a Bull to fix the Jubilee for every twenty-five years. The next Holy Year 1475 was proclaimed by Sixtus IV. And for the occasion the Pope wished to adorn Rome with more works of art: he ordered the building of the Sistine Chapel and the Ponte Sisto or Sixtus Bridge over the River Tiber (both named after him). Several renowned artists were working in Rome at that time: Verroccio, Signiorelli, Ghirlandaio, Botticelli, Perugino, Pinturicchio, Melozzo da Forli.

In 1500 Pope Alexander VI announced that the Doors in the four major basilicas would be opened contemporaneously, and that he himself would open the Holy Door of Saint Peter’s. The ninth Jubilee was solemnly opened on December 24th 1524 by Pope Clement VII, at a time when there were already symptoms of the great crises which would soon tear the Church apart, with the Protestant Reform. The 1550 Jubilee was proclaimed by Paul II, but it was Pope Julius III who actually opened it. The remarkable afflux of pilgrims caused no few difficulties in the city and Saint Philip Neri was among those who came to their help with his Holy Trinity Confraternity. It is recorded that in 1575, in the time of Pope Gregory XIII, as many as 300,000 people came to Rome from all over Europe. The next Holy Years were proclaimed by Clement VIII, (1600) Urban VIII (1650), Clement X (1675).

Innocent X, who opened the Jubilee of the year 1700, is remembered especially for establishing one of Rome’s most renowned charitable institutions, the Hospice St Michele a Ripa. Gradually other similar institutions were opened to offer shelter and assistance to pilgrims, as in the year 1725, the Holy Year called by Benedict XIII. A famous preacher during the Jubilee 1750, proclaimed by Benedict XIV, was Saint Leonardo da Porto Maurizio, the apostle of the Via Crucis, who set up 14 stations of the Cross inside the ruins of the Colosseum. Clement XIV announced the Jubilee of the Year 1775 but he died three months before Christmas and the Holy Door was opened by the new Pope, Pius VI. The difficult situation in which the Church found herself during the hegemonic rule of Napoleon prevented Pius VII from proclaiming the Jubilee of 1800.

More than a half a million pilgrims made the journey to Rome for the Jubilee of 1825. As St Paul’s Basilica was under new construction, having been destroyed by fire two years earlier, Pope Leo XII substituted the visit to St Paul’s outside the walls with Santa Maria in Trastevere Basilica. Twenty five years later, the Holy Year could not be held because of the unsettled situation in the Roman Republic and temporary exile of Pius IX. However, this Pope did proclaim the Holy Year 1875, although there was no ceremony of the opening of the Door due to Rome’s occupation by the troops of King Vittorio Emmanuele.

It was Pope Leo XIII who called the 22nd Christian Jubilee which opened the 20th century of the Christian era, characterised by six beatifications and two canonizations, (Saint Jean Baptist de La Salle and Saint Rita da Cascia). In the Holy Year 1925, Pius XI wished to direct the attention of the faithful to the prodigious work of the missions. To gain the indulgence, the people were asked to pray (according to the intention of the Pope) for peace among peoples. In 1950, a few years after World War II, Pius XII called the Holy Year with the following indications: the sanctification of souls through prayer and penance and unfailing faith in Christ and the Church; action for peace and protection of the Holy Places; defence of the Church against constant attacks by her enemies; prayers for the gift of faith for those in error, and for unbelievers; the promotion of social justice and assistance of the poor and needy. It was during this year that the Pope defined the Assumption into Heaven of Mary, the Mother of Jesus, as a dogma of the Catholic faith. (November 1st, 1950). The last ordinary Jubilee was called in 1975 by Pope Paul VI with two main themes for reflection and action: Renewal and Reconciliation.

Молитва Папи ФранцискаДіла Милосердя


з нагоди відкриття Ювілейного року Божого милосердя

Перед початком богослужіння перед церквою формують процесію. Спочатку несуть хрест, з ним – ікону Ювілейного року, а після неї – ікону Богородиці «Милосердя двері»; далі несуть хоругви, за якими йдуть священики, архиєрей, співці і всі вірні.

Процесія обходить храм довкола один раз, згідно із приписом Уставу. По завершенні обходу, ставши перед дверима храму, диякон виголошує:

Благослови, владико.

Архиєрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.

Слава Тобі. Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Архиєрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.

Господи, помилуй. (12)

Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.

Псалом 24

До тебе, Господи, підношу душу мою,* на тебе покладаюсь, Боже мій.

Не дай, щоб я осоромивсь!* Не дай, щоб вороги мої злораділи наді мною.

Бо ніхто з тих, що на тебе чекає, не осоромиться.* Нехай осоромиться, хто зраджує без причини.

Вкажи мені, Господи, твої дороги,* навчи мене, де твої стежки.

Напути мене по твоїй правді й навчи мене,* бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую увесь день.

Згадай про твоє милосердя, Господи,* і про твою милість, вона бо споконвіку.

Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй,* з милосердя твого згадай мене, Господи, доброти твоєї ради.

Добрий Господь і праведний,* тому й навчає грішників дороги.

Наводить покірливих на правду* і навчає смиренних путі своєї.

Усі стежки Господні – милість і правда* для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва його.

Імени твого ради, Господи,* відпусти гріх мій, бо він великий.

Хто він, той чоловік, що Господа боїться?* Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати.

Сам він зазнає щастя,* і рід його успадкує землю.

Довірливий Господь до тих, які його бояться,* і свій завіт дає їм знати.

Очі мої завжди до Господа,* бо він звільнить від сіті мої ноги.

Зглянься і змилосердься наді мною,* бо я самотній і нещасний.

Злагідни скорботи мого серця* і виведи мене з тісноти моєї.

Споглянь на моє горе й на труд мій,* і відпусти всі гріхи мої.

Глянь, яка безліч ворогів у мене;* ненавистю лютою ненавидять мене.

Збережи мою душу й спаси мене,* щоб я не за знав ганьби, бо до тебе прибігаю.

Нехай правота і досконалість мене зберігають, бо на тебе, Господи, я надіюсь.

Визволь Ізраїля, о Боже,* від усіх його скорбот.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,

І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Диякон: Господеві помолімся.

Лик: Господи помилуй.

Архиєрей читає оцю молитву про Боже милосердя:

Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім’я твоє святе уповає.

Тому до Тебе, всемогутній і милостивий Боже, ми нині прибігаємо і з умилінням просимо: відкрий нам двері Твого милосердя! Вилий на нас і на увесь наш народ повноту своїх дарів, веди нас дорогою правди і любови та дай нам бути всюди і завжди живим знаряддям і дієвим знаком Твоєї милостивої і милосердної присутності у світі!

Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Священик відкриває хрестом двері храму і всі входять всередину співаючи «Бог – Господь» а відтак і тропар на глас 8:

Бог – Господь, і явився нам; * благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Стих: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.

Стих: Вони навколо обступили мене, але я ім’ям Господнім переможу їх.

Стих: Я не вмру, а житиму і розказуватиму про діла Господні!

Стих: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

Тропар, глас 8

Тропар: З висоти зійшов Ти, Милосердний,* погребення прийняв Ти тридневне,* щоб нас визволити від страстей.* Життя і воскресення наше,* Господи, слава Тобі.

Слава і нині: Богородичний, глас 6: Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице,* щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули,* але щоб ізбавились тобою від бід.* Ти бо єси спасення роду християнського.


Диякон: Будьмо уважні.

Архиєрей: Мир всім.

Диякон: Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 4: Милості Твої, Господи, повік оспівуватиму, з роду в рід (Пс. 88,2).

Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується (Пс. 88,3).

Диякон: Господу помолімся.

Лик: Господи, помилуй.

Архиєрей: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.

«Всяке дихання», глас 4

Всяке дихання нехай хвалить Господа.

Стих 1: Хваліте Бога у святинях його.

Стих 2: Хваліте його у тверді сили його.


Диякон: Щоб сподобилися ми слухання святого євангелія, Господа Бога молім.

Лик: Господи, помилуй (3)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.

Архиєрей: Мир всім.

Лик: І духові Твоєму.

Диякон: Від Луки святого євангелія читання.

Лик: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Євангеліє від Луки 6, 31-36

Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

І співають оці стихири, глас 6:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Отче, Слове і Душе, * Тройце Свята, очисти * множество прогрішень наших.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь:

Молитвами Богородиці, * Милостивий, очисти * множество прогрішень наших.

Стих: Помилуй мене, Боже, по великій милості твоїй, і по множеству щедрот твоїх очисти беззаконня моє.

(Глас 2) Отче предобрий і Сину, Слово отчеє,* і Душе Святий, нестворене єство,* що маєш джерело милосердя* і виливаєш бездонні благодаті, і потоки щедрот!* Прийми нашу молитву й моління,* подай усім грішникам прощення, як Бог щедрий і чоловіколюбний.


Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Лик:  Господи, помилуй (3).

Ще молимось Господеві Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і помилував рабів своїх, і охоронив нас від усякої скорботи, біди, гніву й нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: Скоро вислухай і милостиво помилуй.

Лик: Господи, помилуй (3).

Ще молимось, щоб зберегтися містові цьому і святому храму цьому, і всякому городові, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів свій, що наступає на нас, і ізбавив нас від належної праведної своєї погрози, і помилував нас.

Лик: Господи, помилуй (12).

Ще молимось Господеві Богу нашому, що Він відкрив двері сердець наших для пізнання Його любові  і дарував нам ви́щу понад розум милість Свою: Скоро вислухай і милостиво помилуй.

Лик: Господи, помилуй (3)

Ще молимось, щоб Милосердний і Чоловіколюбний Бог наш, вилив на нас божественні струмені милості Своєї, ізбавив од усякого лиха і подав Свою божественну благодать з висоти: Скоро вислухай і милостиво помилуй.

Лик: Господи, помилуй (3)

Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних, і помилував нас.

Лик: Господи, помилуй (3)

Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, уповання всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.

Диякон: З умилінням усі голови (і коліна) приклонивши, Господу помолімся.

Лик: Господи, помилуй.

Архиєрей читає оцю молитву:

Христе Боже наш, що підтримуєш всіх падаючих, повалених же піднімаєш, Невіддільний, що народжуєшся з Отцівського лона і втілився від святої Діви Марії, і в світ прийшов, щоб удостоїти нас піклування Свого і повернути в початкове єство нашу впалу природу, яка піддалася  нападу безтілесних і душогубних розбійників, і позбавилась нетління і ними тяжко поранену була! Ти, Владико, вилікуй наші невидимі виразки і перев’яжи рани душевні чесною Твоєю Кров’ю, що пролив Ти за нас, і святим Твоїм помазанням, яке нам дарував Ти; і ізбав  нас від поразок, що безперестанку наносяться нам невидимими силами, які поспішають викрасти у нас навіть віру в Тебе і надію, і бажають змити з нас благодать Твою; не позбав нас чоловіколюбства і спасительного лікування Твого, щоб, зцілившись і очистившись від усякої скверни, ми удостоїлися звання первородних, написаних на Небесах, бо Ти – лікар невидимих і видимих недуг. Бо Ти є Бог наш, і тобі славу віддаємо, Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Лик: Амінь.


Диякон: Премудрість.

Лик: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Лик: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Лик: Амінь.